10.

Макс

Я встаю зі стільця і йду до виходу з кухні. Вона діє на мене надто сильно. Одночасно відчуваю дуже багато різних емоцій. В дечому вона права, я розумію її. 

"Перший і єдиний, коханий" і все таке, певно, всі дівчата про це мріють. Але Анна не знає, що всі випадковості не випадкові.

Коли заходжу до себе, в першу чергу вирішую освіжитись. Реально відчуваю себе хлопчиськом. Всі ці поцілунки і дотики сильно розбурхали уяву. І тільки прохолодний душ може мені допомогти.

Так, мені треба зосередитись на чомусь іншому. Не на Анні… А, наприклад, на завданні батька. Не дарма він сьогодні викликав мене…

***

#за пару годин до цього

Батьківський будинок після смерті мами асоціюється у мене з чимось холодним. Звісно, Ольга намагалась вносити життя і яскраві моменти. Але всі її старання були для батька і Сема. Я там давно відрізаний шматок. Заради батька я з нею налагодив стосунки. Тож батько вважає, що я повністю прийняв мачуху. А Ольга стала мені майже мамою. 

Але, само собою, все це тільки ширма. І коли ми з Ольгою наодинці, то це відчувається особливо сильно.

От і зараз, коли вона зустрічає мене, я відчуваю цей звичний холод в її очах та словах. 

— Максе, — каже, притискаючи до грудей мобільний. Явно прервав її розмову з кимось. — Батько чекає на тебе. Я за мить приєднаюсь до вас у їдальні, — йде в інший бік, бачу як знову притискає телефон до вуха. — І що я тобі казала? — чую частину розмови. — Не гай часу даремно, скористайся моментом… Так, поки він тут…  

Далі вона вже нічого не каже, хоч я якусь мить і стою одразу за дверима. Цікаво, що це могло б значити? І про кого вона? Про батька? Знову плете якісь інтриги?

Я зітхаю і все ж йду до батька.

Коли ми обговорюємо основні питання, він спочатку дещо невдоволений, але потім все ж ми приходимо до певного спільного знаменника. Хай на це й йде доволі багато часу.

— Фелікс не дуже радий твоїм методам, —  бурчить батько. — Я переконав його, що все працює і ми можемо переходити до наступного етапу, але він чекає гарантій… Марія його не переконала. 

— Ну, на все треба час, — я знизую плечима. — Але повір, так точно буде краще. Я вже бачу прогрес.

— Я поки покладаюсь на тебе, — батько киває. — І ще… Сем зізнався, що йому виписали штраф. Навіщо ти даєш йому свою машину? 

— Він просто подзвонив у дуже вдалий момент. Хитрун. Ніби відчував, — усміхаюсь. — Ну, більше не буду давати. Ми вже це обговорили.

— Ольга сварилась. Вона вважає, що ти це умисно робиш. Даєш машини і розбещуєш Сема. 

— В якому сенсі "умисно"? — я насуплююсь. Хоч і сам розумію, що тоді, можливо, переборщив з дозволами. — І яка мені з того вигода? Брат є брат. Ну, даю, якщо просить. Що тут такого? 

— Він ще не отримав доросле водійське посвідчення, ще зовсім юний і може наробити біди. Я сам планую подарувати йому на повноліття автівку. 

— Добре, я буду уважнішим з цим, — киваю. — Ти ж знаєш, я братові зла не бажаю. 

— Так. Я знаю…

***

Згадки про візит трохи витверезвлюють і я виходжу з душу вже в більш-менш нормальному стані.

От тільки щойно виходжу, відчуваю запах горілого. 

Швидко, обмотавши рушник навколо стегон, вилітаю з другого поверху на той жахливий запах. З кухні валить дим. 

Заходжу і бачу, що Анна стоїть біля сковорідки, яка продовжує диміти. На очах у неї сльози. 

— На ютюбі сказали, що це простіше простого, а воно все спалахнуло! — вона не витримує і схлипує. — Я спалила все…  

— Нічого, відійди, — я посуваю Анну від сковорідки, на якій залишилось погано впізнавані шматки вугілля.

Беру рушник і ним підіймаю сковорідку за ручку. Виношу її на вулицю, хай остигне, а потім вже замочу, бо інакше буде ще більше диму.

Відкриваю вікна, а потім дивлюсь на Аню. Вона така мила, коли розгублена, що вже не можу навіть подумки звати її "Анна". 

— Ну, не переживай ти так, не страшно. Згоріла і згоріла. 

— Я хотіла приготувати щось, —  каже вона. — Не бутерброди ж нам їсти на вечерю, — дивиться чомусь на мої стегна. І я розумію, що рушник звідти ось-ось спаде. 

Анна

Я хотіла приготувати мʼясо. Звірялась з відео-уроком. Не розумію тільки, навіщо було обирати той рецепт… Але хотілось щось вишукане. Та і кухар на відео робив все так вправно. Смажив мʼясо, а потім лив коньяк і підпалював. Пломбе робив… Я теж линула якийсь алкоголь на пательню. Але зовсім не очікувала сильного спалаху вогню… його було так багато, я так перелякалась. Думала що зараз згорить увесь будинок. 

І наче в ступор впала. 

А тепер дивлюсь на Макса, який так спокійно реагує на наругу над його сковорідкою і плитою. І коли перший шок минув, я починаю усвідомлювати ще і інші речі. До мене на порятунок Макс, схоже, біг прямо з душу. Волосся вогке, а тіло… У нього дуже красиве тіло. Дивлюсь мимоволі все нижче. І розумію, що зараз побачу навіть щось зайве. Те, чого пристойні хлопці фіктивним дружинам не показують.