7

Перші хвилини я просто йшла в шоку від такої різкої зміни настрою Джейкоба. Ніби привид чимчикувала за ним та не могла дати відповідь на головне питання, яке мене турбувало до глибини душі - чому він так вирішив та змінив теплий заклад на прохолодну вулицю, де ще й потрібно було працювати? В чому тут каверза з його сторони? Адже повірити в те, що він злякався моїх дитячих погроз, було смішно. Мені самій не вірилося, що я здатна закласти іншу людину, якою б вона не була, а думаю хлопець зрозумів відразу, що я більше блефую, ніж на самому ділі так планую зробити.

Та літала в мріях я не довго, бо на шляху почали траплятися то собаки, то коти, яких потрібно було перевірити на наявність чіпу, який свідчив би про стерилізацію, а також поверхнево оглянути чи вони здорові та немає ніяких травм. Вияснення стосунків це звичайно цікаво, але от бідним тваринкам крім мене ніхто зараз не допоможе, тож варто братися за справу засукавши рукави.

- Мені потрібна твоя допомога, - окликнула я хлопця, бо попереду побачила здорового песика, який хоч і знав мене, але дуже вже вертівся зі сторони в сторону при огляді, тож зайва допомога мені не завадила б точно. Надіюся, що Брук(прізвисько цього пса) не побачить в Джейкобі ворога та не вкусить його. А хотілося б, щоб хоча б трохи пиха злетіла з цього нахаби.

- Яка допомога? - Нарешті він зупинився та розвернувся до мене, бо складалося враження, що він не тваринам йшов допомагати, а погуляти зі своїми друзяками зібрався ввечері. 

- Брук, Брук, йди сюди, - покликала я песика до себе, коли той сидів собі та ніжився на сонечку. На вулиці вже ставало доволі прохолодну в цю пору року, все ж таки середина осені й вечори відверто нагадували, що літо давно позаду, тож собака ловив останні промінчики сонця та кайфував від цих відчуттів. Але як тільки почув мій заклик до нього, то підірвався та щосили побіг до мене й з завзяттям вистрибнув для обіймів. - Гарний песик, хороший.

- Ну що ти там став? Можливо все ж допоможеш? - Це вже я звернулася до Джейкоба, який не знав, що йому робити - чи то підходити до нас ближче, чи то навпаки відійти на добрячу відстань, бо якщо не знати характер Брука, то можна подумати, що він злий песик, який в будь-яку мить може вкусити за одне місце. - Не бійся, він не вкусить.

- А хто сказав, що я боюся? Я не боюся! Просто він брудний, а ще можливо в нього кліщі, чи що там у нього ще може бути... - Почав оглядати пса хлопець певно вишукуючи тих паразитів, про яких він говорив, але я то зрозуміла зі стовідсотковою впевненістю - хлопець боявся й не хотів цього визнавати. Звичайно ж, такий герой в університеті та мачо мен серед дівчат і тут боїться песика? Негоже ж признавати свої слабкі сторони, тож і викручувався як змія.

- Нічого в нього такого немає! Ми його кожні два тижні вимиваємо, тож не надумуй. А щодо того, що трішки брудний... Якого біса було вдягатися так ніби ти в нічний клуб йдеш, а не працювати? - Ну й справді, біла футболка, зверху шкірянка, а знизу новісінькі джинси з виду та ще й світлі кросівки, ну як тут не забруднитися? Навіть якщо сильно захочеш, то все одно щось та залишиться на одягу.

- Можливо ти все ж сама? - Чорт, ну він ще зараз розплачеться, що мені потім робити з цією дитиною переростком? Краще б дали ще одного пса в допомогу, і то було б більше користі з нього.

- Ти бачиш як він вертиться? - Кивнула я на Брука, - а мені потрібно його оглянути. Так що давай закінчуй та йди сюди.

Алілуя! Чи то йому набридло нити, чи то він не хотів взагалі здатися останнім сцикуном у світі, але все ж Джейкоб підійшов до нас з псом та став витріщившись на малого.

- Тримай його міцно, за тулуб тримай, - я присіла так, щоб собака повторив за мною та кивнула хлопцю, щоб він послідував нашому прикладу. - Брук, тихенько, малий, заспокойся, зараз тебе оцей дядько потримає, а ти постій пару секунд і потім отримаєш ласощі. Домовилися?

Песик був доволі розумним, тому трішки заспокоївся і я почала його підпихати до хлопця, щоб той перехопив малого в мене та тримав. На щастя, Джейкоб додумався все ж простягнути руки та обійняти собаку таким чином, що його голова і голова пса була майже на одному рівні. І якщо хлопець боявся зайвий рух зробити та я впевнена - якби Брук захотів би, то швидко вирвався б, а от песик почав обнюхувати нового свого друга та знайомитися таким чином з ним.

Тож я вирішила, що поки обидва зайняті справами оглянути тварину та рушити далі. Все ніби було не погано в перші секунди й у мене вже навіть вийшло зробити певний огляд, але несподівано пролунав крик. Крик хлопця та такий несамовитий крик, що у мене кров застигла у жилах... Невже Брук вкусив його? За весь той час як я знала собаку, то з ним ніколи не було проблем і він ніколи не виявляв агресії. Тож що сталося зараз? Невже Джейкоб був настільки поганий, що навіть пес пронюхав його гнилу душу?

З застиглим від шоку тілом підводжу очі й бачу, що хлопець тримається за щоку та щось кричить щосили, а собака дивиться на нього та не може зрозуміти, що ж тут сталося. Якщо він його справді вкусив, то у мене виникли ще одні проблеми на горизонті... Мені ж і так їх було мало...

Все ж витягую себе за волосся з того ступору в який я впала на деякий час та підіймаюся з асфальту, щоб кинутися до хлопця. Якщо Брук і справді його вкусив, то варто було викликати швидку та обробляти рану, все ж таки це не жарти. Як би мені не хотілося чимдуж йому відплатити за всякі ганебні слова та дії з його сторони, але болю він не заслуговує. Ні в якому разі.

Так само як тільки секунду назад нахилялася перед псом, те саме пророблюю і зараз, коли присідаю біля Джейкоба та простягаю свою руку до його обличчя, дивно звичайно, але немає навіть і каплі крові наразі. Як таке можливо, якщо пес все ж хапнув його?

- Акуратніше, - хлопець кричить та тулить руку до щоки, але я все ж відтягую її вбік, щоб оглянути рану чи поріз, що там у нього сталося за ці пару секунд у відносинах з собакою.