5

Не знаю як подруга, але я ледве змогла зрушити з місця в той момент, коли викладачка строго дивилася на нас та чекала якоїсь реакції на її слова. Вона зловила нас можна сказати на гарячому, але це ніякого ефекту не принесло. Тому що я ще була в ступорі від здогадок, що робити далі й куди прямувати наразі, а Джейн чекала чогось від мене, ніби я була її поводирем і без мене вона не знала куди вирушати.

- Мені ще довго чекати? - Жінка підвищила тон та підійшла до нас ближче, щоб точно не можна було все спихнути на те, що нібито ми її не почули. І нарешті я змогла вийти з трансу та все ж почимчикувати на пару. Яка б там не була причина таких от слів від тієї Ліани, але все ж я ще студентка цього закладу, можливо вже й не так довго залишилося перебувати в цій ролі, та все ж не варто здаватися просто так та складувати лапки до купи.

Як тільки наша трійця зайшла в аудиторію, точніше спочатку ми з Джейн, а потім і лекторка за нами, як пастух, якому вдалося привести до місця призначення своїх двох овечок, то жінка вирішила влаштувати перевірку знань студентів.  Ось так от, ні з того ні з сього.

В нашому універі не любило керівництво, коли студенти проявляли свій характер та задирали носа вище даху. Хоч тут і виховували в такому ключі, що кожен студент це особистість зі своїм характером та думками, але завжди була межа, за яку студену явно не можна було переходити й викладачі за цим скрупульозно спостерігали. Тому не дивно, що через якихось п'ять хвилин від початку пари лекторка викликала спочатку Джейн відповідати до дошки, а потім і мене. І якщо подругу вона трішки помучила та відпустила, то на мені відігралася за двох. Вона ніби відчувала, що я була лідером у нашому дуеті та я спричиняла більш морального опору, тому маринувала мене біля дошки близько двадцяти хвилин та випитала інформацію ледве не за останній місяць. Я вже підсвідомо розуміла,  що жінка хоче спеціально поставити мене на місці та показати, що не варто сперечатися з нею, тож я не витримала та через деякий час признала свою поразку. Як би не хотілося отримувати ганебну оцінку, але вибору іншого не було. Тому відкривши журнал викладачка ледве не з усмішкою на обличчі поставила мені "одиницю" та нарешті відпустила на своє місці.

На погані оцінки я завжди реагувала досить боляче, тому що не мала права десь оступитися чи недопрацювати, бо з мене більше потребували. Особливо це стосувалося інших студентів, які не розуміли чому я не плачу гроші за навчання та все ж навчаюся з ними, але це також відчувалося і від викладачів. Вони хоч і не показували цього наочно, але складалося враження, що недооцінювали мене та не розуміли, як я могла сюди вступити. Тож для мене ледве не кожен день був боротьбою під місцем на сонці, показати всім і вся, що я маю право знаходитися тут і зараз в цьому закладі й закрити всім їм роти. Деколи я відчувала себе котиком чи песиком викинутим на вулицю, тому що мені так само як і їм потрібно було боротися за своє життя та остерігатися проблем від інших. Тому я й відчувала від тварин більше підтримки та щирості, ніж від людей, з якими була в одному приміщення кожного дня.

Та наразі мені було плювати на цю оцінку, бо в думках крутилося тільки одне - що могла на мене знайти та Ліана, щоб так нахабно підходити та погрожувати? Невже вона показала пальцем на мене охоронцю, який був в той день в універі та ледве не зловив нас з Джейн? Чи можливо вона просто блефувала та хотіла, щоб я сама себе здала з нутрощами?

Але й це можна було витерпіти та якось переосмислити, зовсім інша річ Джейн, яка якось дивно себе поводила та в її очах та поведінці читалася занепокоєність. Вона знає щось таке, чого не знаю я? Раніше у нас не було секретів одна від одної, то що тепер сталося? Що змінилося?

Саме з думкою вияснити це та прояснити ситуацію я зловила подругу за руку, коли вже пара закінчилася та ми вийшли з аудиторії.

- Джейн, ти нічого мені не хочеш сказати? - Подивилася я їй прямо в очі й побачила як вони почали метатися збоку в бік, коли вона почула від мене це запитання. Тут явно було щось не так...

- Ти про що? - Зобразила здивування дівчина, але актриса з нею була кепська, тому що всі інші частини тіла суперечили її словам і вона вже ледве не тремтіла.

- Давай не вмикай дурепу, я бачу по тобі, що тебе щось хвилює й ти мовчиш про це. Хіба ти мені більше не довіряєш чи чому не кажеш?

- Довіряю... - Не витримала подруга та опустила погляд вниз.

- Тоді чому мовчиш? Кажи, адже й так видно, що щось не так.

- Ну... ти пам'ятаєш той блокнот, який ти мені дала? 

- Так, до чого тут він? - Я не розуміла якого біса вона згадала про той блокнот, невже він міг грати якусь роль в цій ситуації з басейном?

- Я його загубила... - Ледве не шепотом промовила Джейн і я тепер розуміла, чому вона не хотіла признаватися в цьому та мовчала як ніби в рот води набрала.

- Ти всюди шукала? - В мені ще горіла іскра надії, що подруга була просто не уважна і можливо він десь собі лежить спокійненько.

- Так... я все перерила... його ніде немає...

Не важко було провести паралель та зрозуміти, що зникнення блокнота напряму пов'язано з появою тієї Ліани. Вона все ж мала докази присутності нас в той день у басейні. Речовий доказ нашого проколу з Джейн й тепер буде вдало ним маніпулювати та крутити нами як ручними ляльками. Ось і приплили...

Це був цілковитий шок для мене. Адже я навіть коли варіанти перебирала не могла припустити, що це взагалі могло статися. Та й подруга не говорила нічого про блокнот. А ось зараз дізналася, що він зник і мій світ начебто почав валитися.

Адже я чудово розуміла наслідки того, що може статися, якщо цей чортовий блокнот потрапить не в ті руки.

І ось тільки зараз пазл у моїй голові почав складатися... Впевнене обличчя дівчини, яка мені загрожувала і тонко натякала на те, що вона має чим мене притиснути. Її впевнений погляд, який говорив про те, що вона вже передчуває розправу.

З кожною секундою мені ставало все гірше. Усвідомлення всього, що відбувається, накривало з головою і здається дихати стало важче. І пошкодувати себе раптом захотілося. Адже попереду на мене явно чекають не найпростіші часи, правда?!

- Ти зблідла, - Джейн вирвала мене з роздумів, і я відразу сфокусувала на ній свій погляд. Шок почав змінюватися злістю та люттю, які змішалися в мені в нереально вибухонебезпечний коктейль.

- Та ну, справді? - Огризаюсь у відповідь і відразу зірвавшись з місця мчу вперед. Просто стояти вже не можу. Мені здається, що якщо я буду хоча б рухатися, то, можливо, розв'язання проблеми прийде до мене в русі.

- Я не знаю, як це сталося, чесно, - Джейн мчить слідом за мною і намагається виправити ситуацію, хоча я розумію, що тут уже нічим не допоможеш.

- Це вже сталося і тепер залишається лише одне питання, що ця дурепа Ліана збирається робити з блокнотом! - Я зупиняюся настільки різко, що мало не збиваю студента, який йде мені на зустріч.

Я раптом розумію, що в цієї баби був час вже зіпсувати мені життя, але вона цього не зробила. Вона воліла відкрити карти й увігнати мене в цілковиту паніку.

Чому вона це зробила? З якою метою? Адже вона могла віднести блокнот до ректорату і тоді б у мене почалися проблеми по всіх напрямках. Вона хоче зі мною погратись? Хоче поспостерігати за тим, як я вибиратимуся з цієї ситуації?

- Думаєш вона віднесе його до ректорату? — Ось тут уже й до подруги дійшло, як до жирафа, що ми в повній...

Джейн витріщила очі й подивилася на мене так, ніби я була божевільною, хоча сама ж і вимовила свої припущення.

- Ні, думаю поки що вона хоче пограти зі мною. Познущатися. Думаю, їй це цікавіше, ніж просто дивитись як мене ставлять на місце у ректораті. А ось потім уже цілком можливий результат із ректоратом.

Джейн лише зблідла ще сильніше. Так, перспективи в майбутньому у нас були не найкращі. Я чудово знала, як мстять хлопці з їхньої зграї. Як вони люблять знущатися і принижувати інших студентів. І бути на місці тих нещасних я вже точно не хотіла.

Єдине, що в мене було, то це Джейкоб, який працював зі мною в притулку. Якщо мені не зраджувала пам'ять, то він був найголовнішим з їхньої зграї й при охоті міг змусити свою подружку повернути мені мою річ і дати мені спокій. Ось тільки була одна маленька проблемка - як змусити Джейкоба захотіти допомогти мені? Адже він мене люто ненавидить і навіть не приховує цього.

Розпрощавшись з подругою і давши їй завдання обдумати як би ми могли вийти з цієї ситуації з мінімальними втратами я сама особисто вирушила додому на обід. Сьогодні ввечері мені потрібно було вийти на зміну на роботу, і я була впевнена, що перетнуся там з моїм новим помічником. І ось зараз мені потрібно було придумати план, завдяки якому я змогла б умовити самозакоханого недоумка захотіти мені допомогти.

Звичайно можна було піти простим шляхом і просто запропонувати йому плювати в стелю замість роботи й робити все за нього, але я не була впевнена, що він не розсміється мені в обличчя від такої пропозиції.

Напевно, спершу варто було хоч трохи налагодити наші з ним стосунки? Від однієї думки про це я скривилася. Цей хлопець дратував мене настільки, що я не те, що дружити з ним не хотіла, я навіть не хотіла дихати з ним одним повітрям у приміщенні. А тут мені доведеться з ним ще й контактувати, ще й шукати підхід.

Закусивши губу я почала думати... Повинна ж я хоч щось придумати, щоб витягти себе з цієї колотнечі.