2

- Спробуймо! Тільки треба все це швидко провернути, доки ця горила не побачила нас! - Мені нічого не залишається, як погодитися з Джейн і довіритись її плану. До того ж поки він і для мене виглядає досить непоганим, а головне начебто без прогалин, тому що в басейні нікого не повинно бути, тому шлях до відступу буде повністю відкритий.

І я дуже хочу вірити в те, що в нас все вийде.

Ми чекаємо затамувавши подих, поки охоронець сховається за поворотом коридору та приведемо наш план у реальність.

– Погнали! - Хапаю подругу за руку і тягну її за собою, щоб вона, не дай Боже, не почала собі там щось у голові вигадувати не потрібне і не загальмувала нас. Я дуже боюся попастися, тому готова навіть затиснути рота подрузі рукою, якщо та надумає видати хоч один звук.

Я відчуваю, що подруга слідує за мною, тому відпускаю її та починаю набирати швидкість. Хоча наш шлях пролягає в інший бік, куди пішов охоронець, але все ж таки не варто виключати можливості, що чоловік повернеться і застане нас посеред втечі. Нам треба пробігти метрів двадцять прямо коридором, а далі будуть сходи вниз, які повинні нас привести до басейну.

Начебто все виглядає не так і важко, але, якщо не враховувати той рівень адреналіну і страху, який керує мною наразі, і я впевнена, що і моєю подругою теж.

Кожна з нас чудово розуміє, що якщо ми потрапимо до лап охоронця, то нам влетить по перше число і той блокнот стане пам'ятником на наших майбутніх планах. На найближче майбутнє так точно.

Ці думки лише надають мені сил іти швидше. Чим швидше ми дістанемося до потрібного місця, тим швидше ми звідси втечемо, і я зможу видихнути з полегшенням.

Але все виглядає ніби непогано, оглядаюся назад і бачу, як Джейн з витріщеними очима мчить за мною, як шалений лось. Ось за рогом коридору вже рятувальні сходи, до яких уже подати рукою.

Повертаю голову назад і дивлюся на світло наприкінці цього тунелю, і роблю це дуже навіть вчасно, тому що якогось біса посеред проходу стоїть відро. Ймовірно, прибиральниця забула його тут, коли мила підлогу, тому я встигаю перестрибнути через нього в останній момент, і після миттєвого полегшення, яке настає після подолання цього бар'єру, у мою свідомість проривається шалений здогад... Тільки ось він виникає швидше, ніж я встигаю зупинити ту катастрофу, яка станеться наступної секунди...

Моя вжалена в одне місце подруга не така обачна як я, вона напевно повністю поклалася на мене і тому не дивиться під ноги. І це стає фатальною помилкою...

Я тільки встигаю повернути голову назад, як бачу Джейн, яка вже летить як шуліка вперед, і вираз страху читається в її очах у той момент, коли вона втрачає опору під ногами.

А далі чується такий гуркіт, ніби тут не одне відро стояло, а ціла армія...

- Чорт! – Лунає в унісон із брязкотом металу об бетонну підлогу, і я бачу вже розпластану подругу в позі зірочки. Мені навіть страшно стало в першу мить, що подруга пошкодила собі руки чи ноги, а то й поламала щось...

Але Джейн у мене не промах, тому замість скиглення чи скуління, я чую наступне:

- Допоможи, чого ти застигла? - І тягне мені свою руку. Нарешті виходжу зі ступору і підіймаю дівчину з підлоги, оглядаючи її з ніг до голови. І, як не дивно, але зовнішніх пошкоджень немає. Ні, вона не робот, якому впасти на бетонну підлогу — це як раз плюнути, але вибратися звідси без пригод і у неї стоїть на першому місці, так що вона не відвертається на скигління, а готова знову бігти до рятувального виходу. Ось тільки всі мої райдужні думки перериває крик, що лунає десь здалеку, але луна доходить навіть сюди.

– Стояти! - Грізно лунає десь з того боку, звідки ми прибігли й разом із цим єдиним словом чується шелест. Хтось біжить до нас. І цей хтось наш улюблений охоронець. Тут не треба бути екстрасенсом, щоби здогадатися.

Підтримуючи подругу за руку, я починаю швидко збігати сходами вниз, благаючи всіх богів допомогти нам зробити це швидко і до появи здоров'яка тут. І, мабуть, мої молитви не пройшли даремно, тому що ми вдало спустилися вниз, але все ж таки не все так солодко виявляється в цій ситуації...

Якогось біса в приміщенні басейну було людно, не те щоб так, як на параді, але все ж забагато якщо врахувати, що за такі порушення можна отримати сувору догану. Якщо не виліт з універу...

– А ви що тут робите? - Лунає десь збоку і я вже встигла подумати, що це наш переслідувач нас наздогнав і все полетіло до біса. Але ні... Виявляється в нашій ситуації все могло бути ще гірше.

Слова належали хлопцеві, який сидів на лежаку і був зайнятий дівчиськом, яке протирало його коліна своєю п'ятою точкою. Але ось варто було нам з'явитися тут, як він її скинув із себе і різким рухом піднявся на ноги й попрямував до нас... Я лише зробила крок назад, тому що його погляд не обіцяв нам нічого хорошого...

Наші погляди схрещуються, і я роблю крок назад. Цей хлопець не вселяє мені довіри. Я б сказав, що він лякає і моє бажання втекти звідси стає все сильнішим. Але просто так я не можу цього зробити.

Хм, витратити час на цього дурня, який незрозуміло що робить разом зі своєю компашкою тут у такий час або зробити так, щоб він запхав свій довгий язик і нахабство в одне місце?

На розв'язання цього питання у мене пішло не більше секунди, тому що хоч би хотілося показати цьому мажору, що не він не цар світу і всі люди навколо не його прислуга, але у нас з Джейн на хвості охоронець, який хоче нас зловити. Здати з тельбухами керівництву. Адже за такий подвиг йому, напевно, ще й нагороду випишуть. Тому зараз я міркую раціонально, і не час показувати свій характер.

Згадую про один дуже важливий нюанс, що стосується цього приміщення, а саме басейну, куди я кілька разів приходила. Я хоч і не фанат таких водних процедур, але все ж таки була тут, і тому запам'ятала деякий нюанс, який міг зараз допомогти нам з подругою витягнути дупи з цієї колотнечі. Головне, щоб пам'ять мене не підвела.