Розділ 10

Вислухавши мій монолог, чоловік не вибухнув гнівом і не почав кидатися пафосними фразами про свою владу. Замість цього він повільно кивнув, майстерно зображуючи абсолютне розуміння ситуації.

– Добре. Твоя позиція цілком ясна. Я тебе почув. – промовив Артур поблажливо. – Маєш чистий сухий рушник? Подай, будь ласка.

Важко зітхнувши, я обернулась до візка, взяла чистий рушник і повернулась назад, зробивши кілька кроків до бортика. Подавшись вперед я нахилилась і простягнула рушника. Та не встигла сказати й слова, як міцна чоловіча рука блискавично вхопила мене за руку, потужним ривком тягнучи на себе. Втративши рівновагу, я з гучним плескотом звалилася прямо у басейн. Холодна вода миттєво накрила з головою, а щільний робочий одяг одразу обважнів, стрімко тягнучи до дна. Виринувши на поверхню, я жадібно ковтнула повітря, інстинктивно змахуючи руками. Лютич одразу перехопив мене за талію, жорстко притискаючи спиною до слизького бортика басейну.

– Серйозно не цікавлю? – прошепотів він прямо в мої губи, міцно утримуючи мокре тіло у своїх обіймах.

Не чекаючи відповіді, чоловік вп'явся в мої вуста вимогливим, глибоким поцілунком. Його дії були настільки впевненими, що доводили безглуздість будь-якого опору у воді. Відчувши, як власні руки самі собою тягнуться до його мокрих плечей, я різко відсторонилася, з силою впираючись долонями в тверді груди.

– Відпусти, – мій голос прозвучав хрипко, але максимально категорично. – По всьому периметру натикані камери служби безпеки.

– Я накажу щоб їх вимкнули, – самовпевнено заявив біг бос, намагаючись знову скоротити дистанцію між нашими тілами.

– Бажання володіти чужим тілом – це лише банальна фізіологія, Артуре, – ухиляючись від його губ, я влупила найболючішим аргументом. – Не варто приплітати сюди глибокі мотиви чи скривджену чоловічу гордість. Це просто хімія, яка дуже швидко вивітрюється.

У сірих очах навпроти спалахнуло неприховане роздратування. Власник імперії явно не звик до того, що його залицяння холоднокровно розкладають на складові і відкидають як непотріб.

– Ти можеш хоч на хвилину розслабитись? – жорстко викарбував він, сильніше стискаючи мої стегна під водою. – Не змішуєш роботу і особисте життя – окей. Давай зустрінемося після зміни. Нам же було чудово разом, навіщо ти ламаєш цю комедію? Тим більше, я через три дні лечу звідси. Залишу тобі хороші чайові за час, проведений зі мною, точно не ображу.

Останні слова спрацювали як червона ганчірка на бика. Відверта пропозиція заплатити за секс миттєво знищила будь-які залишки моєї толерантності. Не витрачаючи дорогоцінного часу на обдумування, я розмахнулася і втулила Лютичу дзвінкого ляпаса. Користуючись секундним шоком Артура, я грубо відштовхнула його від себе, вчепилася за металеві поручні і швидко вибралася з басейну. З чорного кітеля струмками стікала вода, утворюючи величезні калюжі на дорогій плитці.

– Мокрі рушники і свій халат закинеш у пралку сам, – кинула я через плече, навіть не дивлячись на розлюченого чоловіка.

Схопивши візок, я стрімко попрямувала до виходу. Втікала, знову. В голові билася лише одна чітка думка про те, що після такого нахабного демаршу мені стовідсотково гарантована справжня катастрофа і догана.

Дорогою дододому, я  дістала телефон і набраланомер керівниці зміни. Щойно Ірена підняла слухавку, я майстерно зобразила глибокий, хрипкий кашель.

– Пані Ірено, здається, я теж підхопила вірус від нашої хворої колеги, – промовила я максимально жалюгідним тоном. – Температура підскочила, ледве на ногах тримаюся. Дайте мені пару днів вихідних, будь ласка.

Отримавши невдоволену, але ствердну відповідь, я сховала смартфон до кишені куртки. Кілька днів – це якраз той необхідний час, який потрібен, щоб цей самовпевнений нахаба забрався з готелю і перестав плутати мої думки, та відволікати від роботи....