Розділ 9

Довгоочікуваний вихідний розчинився в повітрі ще рано-вранці, коли телефонний дзвінок від керівниці зміни безжально вирвав мене зі сну. Одна з дівчат серйозно захворіла, графік посипався, і відмовляти було не прийнято. Погодившись на заміну, я навіть не уявляла, наскільки виснажливою виявиться денна зміна з обслуговування громадських зон. Це виявилося зовсім не спокійне натирання дзеркал у затишних, ізольованих номерах, а справжнє випробування на витривалість.

Підтримання ідеального порядку на величезній території «Борисфена» нагадувало нескінченний марафон без права на перепочинок. Почавши з прибирання просторого ресторану після ранкових сніданків, довелося довго маневрувати між столиками з масивним промисловим пилососом. Потім ретельно відмивати світлу мармурову підлогу від слідів сотень ніг, постійно вибачаючись перед ранніми туристами. Далі за списком йшли громадські вбиральні в головному холі,  нескінченна заміна паперових рушників, поповнення дозаторів із рідким милом, винесення заповнених смітників та полірування хромованих кранів до сліпучого блиску. Навіть масивні дерев'яні перила на парадних сходах вимагали окремої уваги та спеціальної пасти, від запаху якої під вечір починала боліти голова.

В обідню перерву, зіткнувшись із керівницею біля службових ліфтів, я почула цікаву новину. Ірена невдоволено бурчала про те, що власник мережі категорично відмовився від послуг іншої покоївки, наказавши взагалі не турбувати його сьогодні. Зрозумівши, що зустріч зі мною не входить у плани боса або ж він просто готує нову стратегію, я лише подумки знизала плечима, повертаючись до своїх нескінченних обов'язків.

Завершальним етапом цього пекельного кола завжди була зона спа та критого басейну. Збираючи розкинуті по шезлонгах мокрі рушники, сортуючи важкі використані халати та порожні скляні баночки з-під елітної косметики, я мріяла лише про гарячий душ і власне м'яке ліжко.

Офіційно оздоровчий комплекс уже зачинився для відвідувачів. Приглушивши основне освітлення, я з візком повільно обходила периметр головного резервуара, коли почула гучний рівномірний плескіт. У блакитній воді, методично розрізаючи поверхню потужними гребками, плавав Артур. Користуючись правами власника, він розкішно ігнорував будь-які графіки роботи готельних зон. Помітивши мою присутність, чоловік зупинився біля найближчого бортика, плавно проводячи рукою по мокрому волоссю. Його погляд миттєво оцінив мій відверто виснажений вигляд та громіздкий робочий інвентар.

– Працюєш понаднормово? – голос Лютича пролунав розслаблено, відбиваючись від високої стелі порожнього приміщення.

– Заміняю хвору колегу, – закинувши черговий вологий рушник до кошика, я зупинилася за кілька кроків від краю басейну. – Обслуговую громадські зони.

– А я думав бойкотуєш і не хочеш заходити до мого номеру, – спираючись ліктями на плитку, він уважно спостерігав за моїми рухами. Краплі води повільно стікали по його широких плечах. В цьому погляді не було напору, лише відвертий виклик. В голові промайнула думка про те, що кращого моменту для розставлення крапок над «і» просто не знайти.

– Знаєш, пане Лютич... давай на ти, – відпустивши ручку візка, я схрестила руки на грудях, дивлячись на чоловіка зверху вниз. – Нам варто прояснити ситуацію. Та ніч у Женеві була дійсно класною. Ти чудовий коханець, тут жодних претензій. Але продовжувати цю гру відверто неправильно, – я підійшла ближче до бортика басейну, видаючи цю свою тираду.

Артур трохи примружився, не перебиваючи і дозволяючи мені закінчити промову.

– Я не претендую на службові романи, не мрію про статус утриманки і маю зовсім інші, значно прагматичніші погляди на власне життя, – продовжила я абсолютно рівним тоном. – В тебе просто спрацював інстинкт мисливця через те, що ситуація несподівано вийшла з-під контролю. Тому давай зійдемося на тому, що я планувала просто розважитися, і зараз ти мене як чоловік більше не цікавиш. Перепрошую, якщо зачепила твоє его, та прошу зрозуміти мене правильно. Я закінчила, – підсумувала я, очікуючи реакції Артура, а всередині серце почало розганятись до шаленого галопу.