Розділ 4

Користуючись тим, що увага Артура на мить переключилася на несподівану гостю, я вирішила діяти. Жодних виправдань чи довгих пояснень не буде. Зробивши плавний крок убік, спокійно оминула напівроздягненого власника готелю і вийшла в коридор, повністю проігнорувавши збентежену Сніжану, яка досі намагалася підібрати щелепу з підлоги. Підійшовши до свого робочого візка, припаркованого неподалік, я швидко дістала з верхньої полиці два свіжих махрових рушники, новий рулон туалетного паперу та невелику скляну пляшку негазованої води. Цього базового набору мало цілком вистачити для комфортного завершення ранкових водних процедур такого поважного гостя. Повернувшись на поріг номера, я рішуче втиснула всі ці предмети прямо у тверді, вологі чоловічі груди. Від несподіванки Артур інстинктивно перехопив речі, щоб вони не впали на дорогий килим, і саме цієї секундної заминки мені вистачило для фінального акорду. На його обличчі промайнула суміш подиву і відвертого інтересу, але озвучити свої думки бос не встиг.

– Бажаю гарного дня, пане Лютич. Прибирання успішно завершено, – виголосивши це ідеальним тоном зразкової працівниці, я потягнула за ручку і з силою зачинила масивні двері прямо перед його носом. Гучне клацання замка ознаменувало кінець мого найкоротшого робочого завдання за всю історію перебування в цьому закладі. Розвернувшись до свого візка, нарешті перевела погляд на колегу, яка продовжувала стояти біля стіни, кліпаючи густо нафарбованими віями.

– Ти взагалі адекватна? – стишивши голос до гнівного шипіння, запитала я і різко штовхнула візок вперед по коридору. – А якби нам обом зараз влетіло через твою непомірну цікавість?

Сніжана миттєво відмерла, наздоганяючи мене і гучно тупочучи ногами по м'якому ворсу килимового покриття. Її обличчя почервоніло від надлишку емоцій.

– За що влетить? – обурено пирхнула дівчина, активно розмахуючи руками. – За те, що я підслуховувала, як ви двоє обговорювали свої нічні кувиркання в його величезному ліжку? Серйозно, Інго? Це ж власник мережі! Ти переспала з Лютичем!

Почувши це, я різко зупинилася посеред довгого коридору. Подруга ледь не врізалася мені в спину, та встигла вчасно загальмувати, дивлячись на мене з викликом і очікуванням виправдань. Обернувшись, планувала видати ще одну повчальну тираду про професійну етику та субординацію, але просто не витримала. Дивлячись на її круглі від шоку очі, губи самі собою розтягнулися в широкій, задоволеній посмішці. Ситуація і справді виглядала комічно.

– Ну, якщо бути абсолютно чесною, я б з радістю повторила цей досвід, – спокійно зізналася я, спираючись ліктями на ручку візка. – Він розкішний чоловік, в ліжку знає свою справу ідеально, тут навіть сперечатися безглуздо. Та тепер наша казка однозначно закінчилася.

– Чому це закінчилася? Ти бачила, як він на тебе дивився? – здивовано кліпнула колега.

– Тому що вночі я була для нього загадковою розкутою незнайомкою з клубу, а тепер він знає, що я звичайна покоївка, та ще й працюю в його власному готелі. Навряд чи такому чоловікові буде цікаво продовжувати подібне знайомство, – знизавши плечима, легко відкинула від себе спогади про домінантний погляд Артура. – Хай там як, мій експрес-клінінг 702-го номера підійшов до кінця. Тобі потрібна допомога з твоїми кімнатами? Бо свої на сьогодні я вже закінчила.

Сніжана все ще переварювала почуте, переводячи задумливий погляд з мене на зачинені двері люкса десь далеко позаду нас.

– Ти просто ненормальна, – нарешті видихнула вона, приречено хитаючи головою. – Пішли вже на третій поверх, мені ще три стандарти видраювати до блиску.

Покотивши візок далі вздовж нескінченного ряду однакових дверей, я зловила себе на думці про те, що сьогоднішній ранок виявився набагато цікавішим, ніж усі попередні місяці монотонної роботи, але на цьому сюрпризи і пригоди не закінчувалися.