Розділ 3

– Ти справді збираєшся зараз прибирати мій номер? – Артур схилив голову набік, уважно вивчаючи мої риси, ніби намагався розгледіти під уніформою ту саму розкуту дівчину з нічного клубу.

– Це мій прямий обов'язок, пане Лютич, – піднявши підборіддя, я витримала його прямий погляд. – За регламентом маю вкластися у двадцять хвилин. Якщо ви невідійдете, мені доведеться скаржитися на гостя, який перешкоджає роботі персоналу, – Лютич коротко засміявся. У цьому звуці відчувалася щира втіха людини, яка знайшла несподівану розвагу посеред нудного ранку.

– Скаржитися на мене моїм же підлеглим? – власник готелю трохи нахилився, змушуючи мене гостріше відчувати його домінантну присутність у кімнаті. – Давай, Інго. Але спочатку поясни, чому дівчина, яка вночі була зі мною в цьому ж ліжку, зараз ховається за візком із мийними засобами? – в номері стало настільки душно, що захотілося негайно відчинити панорамне вікно. Відчувши, як простір між нами звужується до небезпечного мінімуму, я заборонила собі відступати. Будь-який рух назад цей хижак неодмінно розцінить як прояв слабкості, а давати йому фору я не збиралася.

– Я не ховаюся, а заробляю на життя, – мій тон залишився абсолютно діловим і рівним. – І якщо ви вважаєте, що спільна ніч дає вам право затримувати мене під час робочої зміни, то глибоко помиляєтеся, – замість того, щоб відсторонитися, Артур підняв руку, повільно проводячи вказівним пальцем по краю мого робочого коміра. Цей жест був позбавлений відвертої грубості, але ніс у собі стільки контролю, що дихати стало ще важче.

– Мені подобається твоя зухвалість, – промовив він, розглядаючи мої губи. – Забавна ситуація. Працівниця мого готелю опиняється в моєму ліжку, а вранці приходить застеляти постіль. 

– Ага, дуже веселий збіг обставин, – різко перебила я, безцеремонно прибравши його руку від свого плеча. – Не шукайте інтриг там, де їх немає. А тепер пустіть мене до ванної кімнати, інакше на дзеркалах залишаться жахливі розводи від пари.

Після моїх слів Лютич не зрушив з місця. Його напівроздягнене тіло продовжувало блокувати прохід, а в глибині погляду з'явився той самий темний інтерес, який я бачила вчора за столиком у барі.  Зрозумівши, що просто так він не відступить, я звела брови до перенісся. Довелося впертися долонями в його тверді груди і злегка штовхнути, демонструючи крайнє невдоволення. Чоловіче тіло під моїми пальцями випромінювало жар, нагадуючи про те, наскільки тісно ми притискалися одне до одного ще кілька годин тому.

– Пане Лютич, якщо ви чекаєте на продовження банкету, то змушена розчарувати… У робочий час я не змішую професійні обов'язки з особистим життям.

Артур трохи примружився. Здавалося, моя зухвалість його не просто не дратувала, а навпаки – відверто забавляла. Він відкрив рот для чергової репліки, маючи намір продовжити цей словесний пінг-понг, та раптом з-за масивних вхідних дверей пролунав приглушений дівочий смішок. Звук виявився настільки голосним і недоречним, що ми одночасно повернули голови в бік коридору. Лютич відреагував блискавично. Не сказавши жодного слова, він зробив широкий крок до дверей, різко натиснув на металеву ручку і розчахнув їх навстіж. На порозі, кумедно зігнувшись і піднявши голову на нас , завмерла Сніжана, котра явно щойно гріла вухо об дерев'яну поверхню, намагаючись не пропустити жодної деталі нашої розмови.