Розділ 2

Три короткі стуки не дали результату. Ніхто не відчинив. Приклавши універсальну карту до замка, я натиснула ручку і зайшла всередину, залишаючи двері відчиненими навстіж – базова вимога до безпеки персоналу під час прибирання.

З глибини ванної кімнати долинав шум води.

– Хаус-кіпінг! – голосно промовила я, зупинившись посеред вітальні. – Чи потрібно прибирання?

Відповіді не було. Працювати, коли гість у душі, категорично заборонялося. Вирішивши повернутися пізніше, я розвернулася до виходу. Сніжана саме зупинила свій візок у коридорі, буквально за чотири номери від мене. Вже на порозі мій погляд впав на масивну консоль біля дзеркала. Там стояв важкий скляний флакон чоловічих парфумів. Того самого аромату, який в'ївся в мою шкіру минулої ночі. Не втримавшись, я взяла флакон у руки, зняла ковпачок і глибоко вдихнула. Помітивши, що Сніжана дивиться в мій бік, я театрально заплющила очі й зобразила як непритомнію, пояснюючи подрузі як сильно цей запах паморочить розум.

У цю саму секунду звук води різко стих. Позаду почулося клацання дверного замка. Я завмерла з ковпачком у руці. Повільно повернувши голову, я зустрілася з важким поглядом сірих очей. Артур, наче так його звали, стояв за кілька кроків від мене. На його тілі був лише рушник, низько закріплений на стегнах. Краплі води повільно стікали по ідеально виліплених м'язах, гублячись у білій тканині.

Мої ноги ніби приросли до підлоги. В коридорі Сніжана роззявила рота, не в змозі відвести погляд від цієї сцени. Чоловік навіть не здригнувся. Не зронивши жодного слова, він повільно підійшов ближче, обдав мене жаром свого тіла… Він перевів спокійний погляд на збентежену Сніжану в коридорі і просто штовхнув двері, зачинивши їх, відрізаючи нас від зовнішнього світу і залишаючи мене сам на сам із чоловіком, чиє ліжко ліжко я мала застелити після того, що вночі ми на ньому виробляли…  

Опустивши погляд на важкий скляний флакон у своїх руках, я неспішно наділа ковпачок на розпилювач. Повернувши парфум на мармурову консоль, обернулася до чоловіка. Жодного сенсу червоніти чи вдавати переляк не було. В голові промайнула цілком логічна думка про те, що після нашої бурхливої ночі грати в сором'язливу дівчинку перед цим чоловіком було б відверто смішно.

– З легким паром, —  я першою порушила мовчанку першою, піднімаючи погляд на Артура. — Чисті рушники лежать у моєму візку за дверима. Принести?

Чоловік не зрушив з місця. Його погляд повільно ковзнув по моєму робочому чорно-золотому кітелю, зупиняючись на бейджі з іменем. Здавалося, Лютича абсолютно не бентежила відсутність одягу перед працівницею клінінгу.

– Не очікував, що наше наступне побачення відбудеться так швидко, – його голос прозвучав низько, без краплі здивування. – Ти втекла до того, як я прокинувся.

– Мій робочий день починається о сьомій ранку. Керівництво у вашому готелі суворе, графік жорсткий – знизавши плечима, я зробила крок вправо, маючи намір просто обійти перепону у вигляді широких чоловічих грудей. – Я приберуть тут швиденько...

Артур миттєво зробив такий самий крок убік, надійно перекриваючи мені шлях. Цим одним плавним рухом, Артур опинився занадто близько. Від нього пахло дорогим гелем для душу, аромат якого змішувався з природним запахом чистого чоловічого тіла. Довелося різко зупинитися, щоб не врізатися обличчям у вологі груди...