ГЛАВА 9: Кордон. Хлоя

Важкий «Хаммер», покритий кіркою підталого альпійського снігу та дорожнього бруду, м'яко повернув біля другого з'їзду на околиці Женеви, буквально за пару хвилин від кордону з Францією. На автоматичній заправці Shell Марк не став глушити мотор, заощаджуючи дорогоцінні секунди. Довго залишатися на видноті було смертельно небезпечно.

Колишній коп вийшов із машини, щоб уставити пістолет у бак, як раптом із припаркованого поруч глухо затонованого чорного Range Rover почувся здивований, чуттєвий вигук:

— Марку? Ти зовсім не змінився.

Її голос пролунав тихо, але марсельський акцент додав французьким словам особливої, вібруючої гостроти. Запах дешевої кави та бензину на напівпорожній заправці різко контрастував із її бездоганним виглядом. Минуло десять років, але небезпечний вогонь у її темних очах палав так само яскраво.

З машини вийшла Хлоя — розкішна, статна француженка з бурхливого оперативного минулого Марка. Швидкий обмін розуміючими поглядами бувалих гравців — і Хлоя, мимохідь оцінивши прострелений борт «Хаммера» та напружені обличчя пасажирів на задньому сидінні, без зайвих запитань зробила ледь помітний жест рукою:

— За мною. Мій маєток під Ліоном. Там вас ніхто не знайде.

Хлоя різко розвернулася, і поділ її елегантного пальта зметнувся, наче крило хижого птаха. Вона впевнено закрокувала до свого позашляховика, який ідеально гармоніював із її владним образом. Марк мовчки кивнув і слухняно завів ізрешечений «Хамві» — стара звичка беззастережно довіряти Хлої в критичних ситуаціях спрацювала миттєво.

Наступні дві години перетворилися на суцільну смугу адреналіну. Чорний Range Rover Хлої вів їх швидкісною трасою А41 на південний захід, професійно відсікаючи попутні машини та прикриваючи побитий позашляховик від камер дорожньої поліції. До моменту, коли вони почали заглиблюватися в туманні передмістя Ліона, нерви в салоні були натягнуті до межі.

— Хто це, в біса, така?! — Генри різко подався вперед. Його голос тремтів, а пальці судорожно стискали шкіряний ремінець дорожньої сумки з чернетками — власної зброї він більше не мав, бо віддав Глок дівчині.

Ейпріл не відривала погляду від габаритів позашляховика, що йшов попереду. Вона була смертельно бліда. Організація, яка йшла за ними по п'ятах, не прощала помилок, і поява розкішної француженки на самому кордоні виглядала занадто ідеальною, щоб бути правдою.

— Марку, ми в пастці? — тихо, але чітко запитала Ейпріл, вдивляючись у дзеркало заднього виду. — Звідки в неї маєток під Ліоном? Вона пов'язана з Академією?

— Видихніть. Якби Хлоя хотіла нас здати, ми б ще в Женеві лежали обличчям в асфальт, — Марк навіть не обернувся, його погляд був прикутий до сірої стрічки дороги. Він міцніше стиснув кермо й глухо додав: — Десять років тому в Бейруті вона витягла мене із закритої сирійської в'язниці. Сама. Без прикриття та плану евакуації. Хлоя — колишній топ-оперативник Першого управління DGSE, сектора «Диверсії та саботаж». Вона займалася зачисткою нелегальних збройових мереж на Близькому Сході, поки відомство не підставило її саму. Нас пов'язує занадто багато пролитої крові, щоб вона розміняла мене на лояльність Академії. Корпоративів вона ненавидить ще дужче, ніж я.

Марк кинув короткий погляд у дзеркало на притихлих Генрі та Ейпріл:

— Так, вона небезпечна. Але Хлоя — єдина людина в цій клятій Європі, яка не продасть нас за жодні гроші. Тож сховайте зброю і приготуйтеся грати за її правилами. В її домі ми гості, поки вона сама не вирішить інакше.

Попереду, за смугою вікових плющів і високим кам'яним парканом, уже здалися важкі ковані ворота закритої приватної вілли. Справжнє тактичне сховище, надійно приховане від усевидющих очей Валері.

Поки Марк і господиня дому з пляшкою витриманого бордо багатозначно усамітнювалися на другому поверсі, влаштовуючи собі заслужену розрядку після шалених перегонів, Генрі та Ейпріл залишилися вдвох у глибокій, дзвінкій тиші просторої вітальні.

У каміні затишно тріщали поліна. Атмосфера спонукала до спокою, але Генрі, витягнувшись у кріслі, не міг розслабитися. Зазвичай у людей на початку стосунків завжди вмикається підсвідомий камуфляж — фасадна роль, що приховує справжні наміри та недоліки, і лише з часом відкривається справжнє обличчя. У випадку зі шпигункою Академії цей базовий закон психології множився на десять.

Ейпріл підійшла ззаду абсолютно безшумно. У повітрі тонко, запаморочливо розлився аромат теплої сандалової олії, яку вона знайшла у ванній Хлої. Її прохолодні, але дивовижно сильні пальці лягли на затерплі плечі письменника, починаючи розмірений, глибокий масаж.

— Розслабся, Авторе, — прошепотіла вона просто йому на вухо. Її лазурові очі, підсвічені відблисками полум'я, були сповнені такої обеззброюючої, щирої ніжності, що в Генрі на секунду перехопило подих. — Ти врятував мене. Нас усіх. Я… я пішла б проти будь-якої системи заради тебе. Ти не просто об'єкт. Тепер ти мій чоловік.

Зараз вона транслювала режим ніжної, абсолютно відданої жінки на повну потужність. Її рухи були бездоганними, голос вібрував від почуттів, що нахлинули. Але холодний, цинічний розум творця детективних романів не дозволяв Генрі повністю розчинитися в цій млості. На підлозі біля крісла тьмяно блимав екран ноутбука, де на кону стояли життя десятків шпигунок по всьому світу. І Генрі чудово пам'ятав сурову правду: просто зараз він для неї — єдиний, ексклюзивний квиток у сите майбутнє та безпеку. Без його мізків і без Марка вона — труп.

І все ж усередині автора йшла жорстока ментальна боротьба. В його голові раз за разом прокручувалися секунди засідки на паркінгу Цюриха. «Вона вислизнула за мою спину, використовуючи мене як живий щит», — думав Генрі, і ця думка пекла його сильніше за відкриту зраду Валері. Рятувала себе? Безумовно. Зброя найманців була наведена на них обох.

Але з іншого боку… вона ж не вистрілила йому в спину, коли мала ідеальний шанс. Вона холоднокровно прибрала штурмовика, фактично затягла приголомшеного письменника в «Хаммер» і весь цей час без вагань довіряла йому зброю. Чи можна їй вірити? Чи ця ласка — лише черговий етап професійного виживання? Відповідь лежала десь посередині, у сірій зоні шпигунського компромісу.