Розділ 8.1

Наступного дня я сиділа на лавці в невеличкому скверику, що знаходиться поряд з моєю роботою, і допивала обідню каву. Я б могла просто спостерігати за раптовими перехожими; кольоровим ланцюгом з автівок; тріо сизих голубів, що діловито проходжувалися мощеною доріжкою, чи подивитися на небо і визначити його колір… Та було не до того, бо я страждала! Зранку Інна Петрівна вже ощасливила мене радісною звісткою. Мою кандидатуру офіційно затвердили на посаду "асистент керівника компанії IT Global".

Ну за що мені таке покарання і чому саме я? Я впевнена, що кожна друга з моїх колег мріяла б про таку роботу, а дісталася вона мені. А в мене немає ніякого бажання догоджати бабію! Так, це я про мого генерального директора Дениса Тарновського.

Щодня наш дружний серпентарій з фінансового відділу своїми зміїними язичками полоще чергову плітку про нашого боса, на їхню думку, неперевершеного красеня та майже бога ІТ.

Хтось просто зловтішається, хтось влаштовує парі, скільки протримається чергова пасія, а хтось мрійливо закочує оченята, уявляючи себе на місці тих нещасних, які ще не знають, що вони тимчасові. Тож, що Тарновський - бабій, я переконувалася регулярно! І звідки дівчата тільки брали ці "свіженькі" новини про його особисте життя. Поінформованість просто вражала. 

Я ще трохи посиділа на лавці, роздивляючись носки своїх зручних кросівок. Ех, завтра прийдеться розпрощатися з моїми біленькими найками.

Звісно, я б могла відмовитися та почати шукати іншу роботу. Київ - місто велике, в мене червоний диплом і вже три роки бездоганного стажу, але…я підписала заяву на переведення. Так, не хотіла, не хотіла і зробила це.

Гроші! Вся справа в них. Заробітна плата асистентки керівника втричі перевищувала мою, як рядового аудитора компанії. І це тільки на випробувальний термін.

Чотири роки тому за свої заощадження я купила двокімнатну хрущівку в Голосіївському районі, трохи вживану автівку середнього класу, частину вклала в цінні папери, а решту залишила на прожиття, пологи та перебування в декреті.

Гроші стрімко танули, якби я не намагалася економити. Тож, коли Матвійчику виповнилося пів року я замислилася про роботу. До речі, диплом з нашого університету я теж переробила на нове ім'я, а от з європейським вирішила не морочитися та ніде його не вказувати. Відіслала резюме в декілька компаній, але ніхто мною не зацікавився.

Одного дня, гуляючи з дитиною парком, я зустріла Марію Павлівну. Ми розговорилися і, хто б міг подумати, саме вона допомогла мені влаштуватися в IT Global. ЇЇ подружка, царство небесне їй, працювала в цій компанії начальницею у відділі кадрів. Я до сих пір пам'ятаю, як Марія Павлівна давала мені настанови перед співбесідою:

— Навіть не думай зізнатися, що ти мати-одиначка. Ти бездітна і не заміжня. Як питатимуть, чому не маєш стажу, скажеш, що ще вчилася на курсах англійської мови тривалий час і продемонструєш їм свій рівень. А про своє особисте життя взагалі мінімум тексту.

Я дослухалася порад і мене взяли. Спочатку на півставки, а через три місяці на повний оклад. Марія Павлівна виручила мене ще раз, коли погодилася глядіти Матвійчика. Звісно, не безкоштовно, але в рази дешевше, якби я винаймала няню через агентство. 

З тенет пам'яті виринув спогад мого проживання в орендованій квартирі. Я в своїх розхристаних сумках та чемоданах перебираю речі, намагаючись розібратися де, куди і що поклала. Те, що запланувала носити кидала на старе продавлене крісло. Аж раптом за спиною почула єхидне запитання:

— Так ти що, від папіка пішла?

Я налякано підстрибнула, повернулася, а там Марія Павлівна вивчає бирки на моїх сукнях. У мене очі на лоба полізли. Думаю: "Господи, звідки вона догадалася, що я втекла від батька?" Але власниця квартири розцінила мій вираз обличчя по-своєму і продовжила:

— Оце такі як ти — красиві, молоді, злітаєтесь в столицю, мов метелики на вогонь, в надії підчепити успішного та багатого. А вдається це одиницям і то тієї "любові" вистачає на пару таких сумок з Арманями, Прадами та Гучами. А потім у папіка знаходиться інша любка. І що? Тепер підбираєш амуніцію для нового полювання?

Я навіть тоді не знала чи ображатися, чи сміятися, чи плакати. Мене, мов заціпило. Але добре хоч зрозуміла про якого папіка мова. Згодом я розповіла їй версію, яку потім використала на прийомі у гінеколога в жіночій консультації. "Я була заручена з багатим чоловіком, мій наречений загинув у автотрощі за дві неділі до весілля. Потім я дізналася, що вагітна. Щоб змінити обстановку переїхала в Київ." І показала фотки на смартфоні, де я позую у французькій весільній сукні і де сиджу з Івом у ресторані. Може вона мені і не повірила, але в неї не було вибору. Щоб там не сталося, але коли я переїжджала від неї у власну квартиру, наші стосунки були досить теплими.