1 Вівіан Блекроуз

П'ять років назад цей клятий дракон зруйнував моє життя, відібрав все, що я любила і знищив мою репутацію, а тепер я змушена була вийти за нього заміж, бо в іншому випадку загину через місяць.

Саме тоді нас з цим пихатим ящером пов'язала небезпечна таємниця, яка тепер може знищити нас обох, якщо ми не проведемо шлюбний обряд за традиціями древньої магії.

- Як же я тебе ненавиджу, Ердане! - розлючено промовила я, відчуваючи  безвихідь і розпач.

- Я ненавиджу тебе більше, відьмо! Особливо після того, що ти зробила з моїм кузеном, - відповів мені цей аристократичний йолоп, спопеляючи поглядом.

- Хіба немає якогось іншого способу? - з надією запитала я.

- Невже ти думаєш, що якби були хоч якісь інші можливі варіанти, то я був би зараз тут і розмовляв про шлюб з відьмою, яку ненавиджу всім своїм серцем?! - сердито промовив вродливий високий блондин, піднявши брову.

- Аааа! Та за що мені все це?!

- За все хороше! Вівіан припини корчити із себе бідолашну жертву! Думаєш я цього хочу?! Ти ж сама відчуваєш всі ті зміни, що відбуваються з тобою і що ти поступово втрачаєш не лише свої магічні сили, а й життєві. Я відчуваю те ж саме... Нам треба прожити в шлюбі лише рік, а далі кожен піде своїм шляхом.

- А нам обов'язково жити під одним дахом?  - запитала я про те, що найбільше цікавило мене зараз.

- Так ... Це одна із головних умов... Інакше ми обоє загинемо. Особисто я хочу жити і готовий терпіти таку, як ти, цілий рік в своєму маєтку.

- " Таку як я"? Ах ти ж козляра лускатий! Як у тебе ще язик повертається говорити так після того, що ти зі мною зробив?! Та щоб ти щез!

- Заспокойся, Вівіан! Ми ненавидимо одне одного, але зараз змушені об'єднатись, щоб вижити. Скористайся нарешті своєю головою! Чи вона у тебе тільки для того, щоб зачіски робити?

Зараз  я дуже хотіла гепнути цього  хвостатого гада по дурній голові чимось важким і ледь стримувалася, щоб не плюнути прямісінько у його вродливу пику.

Хоч я і не бажала цього визнавати, але герцог мав рацію. Наші життя зараз були в пріоритеті. Саме це змусило мене трохи заспокоїтись.

- Ти знайшов того, хто проведе цей бісів шлюбний обряд? Адептів древньої магії не так вже й багато залишилося... - поцікавилась я, намагаючись з усіх сил тримати себе в руках.

- Нарешті ти вирішила скористатися власними мізками, Вівіан... Так, знайшов. Я вже все організував. Залишилося тільки провести ритуал, - відповів герцог Ердан Валькрейн, важко зітхнувши.

- Коли ти плануєш це зробити, Валькрейне? - неохоче запитала я.

- Завтра... У нас майже не залишилося часу, - відповів дракон, поглянувши на мене.

- О котрій годині і де?

- Будь готова на дванадцяту годину дня. Я заїду за тобою, - сказавши це блондин встав із крісла, на якому сидів, і попрямував до виходу з будинку.

Тисяча орків і тролів! Завтра я стану не тільки дружиною свого заклятого ворога, а ще й герцогинею Валькрейн. До такого життя мене точно не готувало.

Всі дівчата в столиці нашого королівства мріяли вискочити заміж за цього багатого, впливового і вродливого паскудника, але не я.

Я взагалі заміж не збиралась принаймні поки що. Володіючи надзвичайно рідкісною магією спокуси, я могла зачарувати будь-якого чоловіка.

Ця магія була моїм даром і одночасно прокляттям. Завдяки їй всі чоловіки закохувалися в мене і́ перетворювалися на слухняних рабів біля моїх ніг. Але це було не справжнє кохання, а лише пристрасть, навіяна магією. А я хотіла справжніх та щирих почуттів.

Але знайшовся один чоловік, на якого моя магія чомусь не діяла і ним був саме Ердан Валькрейн.

Цей бісів дракон був єдиним чоловіком, який замість того, щоб закохатися, зненавидів мене і саме за нього я завтра вийду заміж.

Чудово! Просто прекрасно! Я вже дуже яскраво уявляю собі наше спільне життя з тим крилатим ящером.