Глава 24

Цілу ніч я не могла заснути. Це було і від ноги, вона боліла так сильно, я не могла дати їй раду.  І зрозуміла, що піду на наступний день до лікаря. Іще мене тривожили думки про Раяна. І про Ніку. Але  я відкинула всі ці думки і нарешті заснула.

Коли я прокинулась вже була 10 година ранку. Смислу йти на пари я вже не бачила. Тому я по тихому пішла збиратись на прийом до лікаря. Вчора ввечері я подзвонила до травматолога і ми домовились на прийом у 12 годин. А Емілі заїде по мене около 12. Все таки їй довелось йти на пари.

Нога у мене боліла як скажена, тому передвигалась я на одній нозі. Сьогодні також було тренування, але я напевно сьогодні не піду на неї. Краще подивлюсь фільм, можливо зі мною і захоче Емілі.
                                       ***
Я вже вискакувала із ліфта, коли вийшла на мене чекала вже Емілі. Вона підійшла до мене щоб мені допомогти.
– Ой, горе ти моє – я на це усміхнулась.
– І тобі привіт, як пари? – питаю я в неї і вже сідаю у машину.
– Я сьогодні не пішла, я проспала – вона усміхнулась.
– Ну я ж тобі казала йти, ну ти і вперта – ми двинулись. Через 20 хвилин ми вже під'їхали до лікарні. Емілі залишилися у машині а я покульгала до травматолога.

Там була черга але я записалася тому я без черги. Я постукала і ззаду мене почулися обурливі голоси по типу що я без черги, але мені була начхати.

Я зайшла і там був лікар, на вигляд йому було років до 30. Він подивився на мене і усміхнувся.
– Доброго дня, ви ж Аліна? – запитав він і відложив ручку якою щось писав.
– Так це я, і так вийшло що я підвернула ногу.
– Ну тоді йдіть на кушетку зараз подивимось що із вашою ногою – я покульгала до кушетки яка стояла поряд із його столом, я лягла туди і роззулась. Лікар підійшов до мене і почав роздивлятися мою ногу.
– І як ви так її підвернули?– запитав лікар поки сам щупав мою ногу, а я шипіла від його дотиків.
– Ну у мене були змагання із волейболу і там я підвернула, неправильно стрибнула – відповідаю і трохи здригаюсь від болі яка пронизує мою ногу.
– Ну що я можу вам сказать, перелому я не бачу, це простий вивих, і його просто треба вправить назад – сказав він і подивився на мене.
– А ви можете його вправить? – питаю я у нього.
– Так, будь ласка розслабити ногу – я послухалась його, він поклав руки на мою ногу – затримайте дихання – я вдихнула повітря і почала думать про щось хароше. І тут мою ногу знову пронизує біль за нею слідує полегшення, я відкриваю очі і дивлюсь на лікаря.
– Вже все? – він усміхається.
– Так можете йти додому і завтра на волейбол, але побережіть ногу, замотуйте еластичним бинтом на ваші тренування щоб не повторилося.
– Дякую вам велике – я встаю взуваюсь і йду на вихід.
– Більше не підвертайте ноги до побачення – усміхається він мені і я виходжу. Нога була як нова, я бистрим кроком направилась до машини Емілі. Коли я залізла до неї вона на мене витріщилась.
– Вона у тебе як нова, шо там було? – питає вона у мене.
– Це був простий вивих і мені цю ногу вправили і сказали на тренування замотувати у еластичний бинт.
– Це круто, ну що будемо робити?.
– Я думала поїхати до мене і подивиться якийсь фільм – запропонувала я їй свою ідею.
– Ну погнали – ми поїхали до мене додому.

Ми приїхали, і розділилися, вона почала вибирати фільм а я готувати нам їжу до перегляду цього фільму. Коли все було готове я пішла із підносом до дивана це вже розляглась Емілі.
– Я бачу ти вже вибрала – кажу я їй і ставляю піднос на стіл який стояв біля дивана.
– Я вже трохи і покімарила – сідає рівно на дивані і тягне руки до їжі. 
– Я чомусь не здивована – кажу я їй і сідаю теж ф ми починаємо дивитись. Ми вже дивились близько години фільм і тут я чую як мій телефон дзвонить, і я йду на його пошуки, знайшла я його у кухні взяла його і пішла до Емілі.
– Це хто дзвонить тобі у таку пізню годину? – питає вона у мене.
– Не повіриш, це Еліза – кажу я їй і беру слухавку. Але трошки я напряглась