Глава 11. Стас

Стас на секунду відірвав погляд від свого монітора і перевів очі на Мар’яну. Добре, що цей кабінет такий великий — в куточку навпроти вікна знайшлося місце для ще одного стола та крісла. Віталій з Тимуром вже перенесли в кабінет боса всі речі дівчини і тепер вона сиділа на своєму новому робочому місці, інтенсивно клацаючи пальчиками по клавіатурі. Обличчя Мар’яни було надзвичайно зосередженим, а її блакитні очі уважно дивилися в монітор. Час від часу вона зупинялася, обмірковуючи щось, а потім знову бралася до роботи. Стас тихо зітхнув, спостерігаючи за нею. Мишка працює, а от йому ніяк не вдається сконцентруватися на роботі.

Стас вже четвертий день поспіль спостерігав за дівчиною і розумів, що вона дійсно стане чудовим спеціалістом. Роботу Мар’яни можна було сміливо назвати бездоганною, але Стас забороняв собі хвалити дівчину. Нехай не розслабляється і звикає завжди працювати саме так! А ще Стас помітив, що Мар’яна чудово порозумілася з Віталієм, Тимуром і Миколою. І все було б добре, якби не одне величезне «але» у вигляді Дениса.

Стас бачив, як його заступник дивиться на Мар’яну і розумів, що нічого доброго з цього не буде. Денис ніколи не буде брати силою, але він справжній майстер вмовляти дівчат. І одного разу мишка не встоїть… Чомусь Стасу була нестерпна ця думка. Він розумів, що не може заборонити Мар’яні приймати залицяння Дениса. Але продовжував старанно пильнувати її, намагаючись щоразу проганяти свого заступника від дівчини. А сьогодні трохи не встиг…

Побачивши Дениса, який сидів на столі Мар’яни та звабливо посміхався їй, Стас закипів за секунду. І одразу ж влетів в кабінет, щоб не дозволити своєму заступнику остаточно закрутити голову дівчині. Денис пішов, але Стас чудово розумів, що це ненадовго. І тоді підігрітий емоціями мозок підказав шалену ідею забрати мишку до себе в кабінет. Стас розумів, що там Денис не зможе приходити до Мар’яни коли заманеться і взявся втілювати свій задум. Проте мишка знову проявила впертість, відмовившись підкоритися наказу. І Стас трохи втратив над собою контроль, схопивши її в оберемок. Він розумів, що переходить межі, але не міг опиратися бажанню забрати дівчину якомога далі від Дениса. Проте, здається, добився зворотного результату і сам підштовхнув свою мишку в обійми до ловеласа.

Кинувши погляд на свій наручний годинник, Стас став похмурим. Майже шоста, кінець робочого дня. Зараз Мар’яна піде додому і затримувати її він не має права. Чи має? Не можна ж дозволити їй піти просто в обійми до Дениса! Треба терміново щось робити. Але Стас бачив, як сильно розлютив дівчину своєю витівкою і тепер не знав, як підступитися до неї. Мар’яна теж глянула на годинник на своєму телефоні, а потім спокійно підвелася на ноги, вимкнула комп’ютер і попрямувала до вішалки в кутку кабінету, щоб взяти куртку. Стас злетів на ноги, випереджаючи дівчину і сам зняв з вішалки її верхній одяг.

— Дозволь я допоможу, — посміхнувся він.

Мар’яна кинула на боса ображений погляд і нічого не відповіла. Але слухняно повернулася до нього спиною, трохи витягнувши назад руки. Стас обережно одягнув на дівчину куртку і трохи затримав долоні на її плечах. Проте Мар’яна одразу ж звільнилася з його рук, підійшла до свого столу і взяла сумку.

— Чекай! — зупинив її Стас, перегородивши собою шлях. — Я тебе підвезу.

— Не треба, — холодно промовила Мар’яна. — Пробач, поспішаю. 

— Куди? З Денисом в клуб?

— Так, з Денисом в клуб! — Мар’яна сміливо зустріла його погляд. — Треба зняти стрес після спілкування з нахабним босом.

— Я тебе не пущу! — твердо промовив Стас, зробивши крок їй назустріч.

— А мені твій дозвіл не потрібен! — блакитні очі Мар’яни знову спалахнули образою. — Ти можеш командувати мною в офісі, але в мій особистий час не маєш на це жодного права!

— Я не дам тобі наробити дурниць! Ти нікуди не підеш!

— І як же ти мене зупиниш? Замкнеш тут? Чи прив’яжеш мотузкою до стільця?

— Мар’яно, послухай…

— Ні, це ти мене послухай! — раптом крикнула дівчина. — Хто ти такий, щоб диктувати мені, як поводитися?! Сьогодні ти зробив мене посміховиськом для всього офісу, коли силоміць тягнув до свого кабінету! Як мені тепер працювати тут? Бути єдиною дівчиною в колективі й без того непросто. А сьогодні ти ще й показав всім, що поважати мене зовсім необов’язково. Можна просто схопити в оберемок і тягнути куди заманеться! Красно дякую, пане бос! Геть з дороги! Я піду в той клятий клуб і ти ніяк мене не зупиниш!

Мар’яна рішуче обійшла боса і швидко рушила до дверей. Стас не став її зупиняти, але тихо зітхнув і промовив з усією серйозністю:

— Не роби цього, мишко!

Мар’яна вже взялася за дверну ручку, але на секунду завмерла на місці, почувши ці слова. А потім озирнулася на боса і твердо промовила:

— Ти мені фактично ніхто, лише начальник! Дай мені нарешті спокій! Я сама можу про себе подбати!

Чомусь ці слова дуже зачепили Стаса. Мар’яна швидко вийшла з кабінету, зачиняючи за собою двері, а Стас повернувся до свого столу і впав у крісло. Нестерпне дівчисько! Зовсім не розуміє, що коїть! Знову згадавши останні слова Мар’яни, Стас відчув злість. А чого власне він так переживає за цю дівчину? Мар’яна вже достатньо доросла. Хоче зробити дурість — нехай робить, це її право. Навіть буде корисно, якщо життя її трохи провчить! Треба викинути цю вперту мишу з голови, досить вже! І так забагато думок про неї останнім часом! Прийнявши тверде рішення не втручатися в подальший хід подій, Стас підсунувся до столу і з головою поринув у роботу.