Глава 10.

Сірі хмари вкривали небо щільною ковдрою, не пропускаючи на вулиці осіннього міста жодного промінчика сонця. Мар’яна вийшла з будівлі університету разом з Вадимом і втомлено позіхнула. В таку погоду завжди хочеться спати, а їй ще потрібно їхати на роботу.

— А хтось зараз засне на ходу, — зауважив Вадим, крокуючи поряд з дівчиною.

— Я вчора лягла о першій ночі, — зізналася Мар’яна. — Поєднувати роботу і навчання на останньому курсі не так просто. Як тобі це вдається?

— Мені легше, бо я працюю з дому.

— Я в «IT-Pulse» лише четвертий день, а вже почуваюся вичавленою, як лимон. Добре, що завтра вже п’ятниця. Хоч відпочину за вихідні.

— Якщо тобі важко, поговори зі своїм босом. Можливо він дозволить тобі брати ще один вихідний в середині тижня.

— Ще чого! — фиркнула Мар’яна. — Мій бос тільки й чекає, коли я почну скаржитися, що мені важко. Не хочу, щоб він глузував і називав мене ледаркою.

Згадавши Стаса, дівчина відчула роздратування. Тепер бос поводився з нею дуже холодно. Він довіряв Мар’яні невеликі завдання та ретельно перевіряв її роботу. Правок ніколи не було і дівчина раділа цьому. Проте Стас ніколи не хвалив її. Просто приймав виконану роботу та одразу ж давав нове завдання. І Мар’яна підозрювала, що причиною такої поведінки був Денис. Він заходив до дівчини по декілька разів на день, навіть не намагаючись приховати особистий інтерес до неї. Мар’яна прекрасно розуміла наміри Дениса, тому одразу намагалася показати йому, що нічого не буде. Але було дуже кумедно спостерігати за реакцією Стаса на поведінку цього ловеласа. Мар’яна дуже здивувалася, коли бос попросив її бути обережною з Денисом. Що це, впертий директор хвилюється за свою підлеглу? Невже вважає її настільки наївною? Проте Мар’яні було приємно, що Стас попередив її. Вона аж ніяк не збиралася піддаватися чарам Дениса. Але його наполегливість зростала з кожним днем і це починало добряче дратувати.

— Ти занадто сувора до свого боса, — з посмішкою промовив Вадим, зупиняючись біля входу в супермаркет. — Я в магазин. Ну що, до завтра?

— Чекай, я з тобою зайду.

Вадим відчинив перед Мар’яною двері, пропускаючи її всередину супермаркета. Дівчина взяла собі шоколадку, а потім підійшла до компактної вітрини, на якій було викладено енергетичні напої. Цього тижня енергетики стали для Мар’яни справжнім порятунком, допомагаючи знайти сили на навчання після робочого дня. Вадим швидко зібрав з полиць потрібні продукти та наздогнав подругу.

— Мар’янко, ти що, п’єш цю гидоту? — здивувався він, вказавши поглядом на енергетики.

— Не така вже це й гидота, — спокійно заперечила дівчина, взявши дві баночки.

— Жартуєш? Там кофеїну вдвічі більше, ніж у каві! Це шкідливо!

— Зате енергетики допомагають збадьоритися.

— Не налягай на них, — Вадим став похмурим. — Там побічних реакцій ого-го!

— Дурниці! — махнула рукою Мар’яна. — Ти все взяв? Ходімо на касу!

Приїхавши в офіс «IT-Pulse», Мар’яна увійшла до свого кабінету та привіталася з колегами. За ці кілька днів вона вже звикла працювати з ними. Веселий Віталій не давав нудьгувати, Микола допомагав в роботі корисними порадами, а мовчазний Тимур виявився дуже приємною та доброю людиною. Мар’яна не могла не визнати, що Стас підібрав для неї ідеальний колектив, у якому було дуже комфортно. Дівчина зняла куртку, залишаючись в чорних джинсах і картатій сорочці на ґудзиках, сіла за свій стіл та увімкнула комп’ютер. Ненароком повернувши голову в бік прозорої перегородки, яка відокремлювала кабінет від коридору Мар’яна побачила Дениса в сірих джинсах і білому реглані. Зустрівши її погляд, він широко посміхнувся і поспішив до дверей кабінету.

— Привіт, Мар’янко! — весело промовив Денис, швидко наближаючись до неї. 

— Привіт! — стримано кивнула дівчина.

— Маєш чудовий вигляд! — Денис безцеремонно присів на краєчок її столу. — Як настрій?

— Непоганий, дякую!

— А мені здається, що настрій в тебе не дуже. Дозволь мені це виправити! — Денис нахилився до дівчини. — Як щодо походу в клуб сьогодні ввечері?

Мар’яна зрозуміла, що настав час діяти рішуче. Треба прямо сказати Денису, що секс йому тут не перепаде. Але озвучити відмову треба делікатно. Хоч Денис і поводиться, як кіт в березні, але ображати його не варто. Мар’яна нахилилася назустріч чоловіку та тихо промовила:

— Денисе… Бачу, що мої натяки ти ігноруєш, тому скажу прямо. У нас з тобою не буде жодних інших взаємин, окрім дружньо-робочих. Без варіантів!

— Я не проти! — здавалося, що Дениса зовсім не збентежила така відповідь. — Ми ж можемо піти в клуб як друзі! Я нічого не вимагаю від тебе! 

Мар’яна зрозуміла, що він так просто не відступить і відчула роздратування. Не хотілося б вдаватися до грубих методів — з Денисом ще доведеться працювати. Дівчина втомлено зітхнула, випадково кинувши погляд у бік скляної перегородки і побачила Стаса. Він спокійно йшов кудись коридором, але різко зупинився, помітивши біля Мар’яни свого заступника. Обличчя Стаса стало похмурішим за важке хмарне небо за вікном, а його чорні очі перемістилися на постать Дениса. Мар’яні здавалося, що таким поглядом можна спопелити людину на місці. Схоже, що бос вже закипів і з його вух от-от почне валити чорний дим! Зараз буде вистава! Стас різко підійшов до дверей кабінету і безшумно відчинив їх. Мар’яна хотіла попросити Дениса хоча б злізти з її столу, щоб не нервувати боса ще більше, але не встигла.