Глава 7.

Через гучний стук власного серця, який відлунював у вухах, Мар’яна не одразу зрозуміла суть питання Стаса. Дівчині знадобилося секунд тридцять, щоб усвідомити — вона таки отримала роботу. Ця думка викликала справжній феєрверк радісних емоцій, але Мар’яна рішуче нагадала собі, що не можна демонструвати Стасу свою реакцію. Треба трохи провчити його. Нехай не думає, що робить їй послугу, взявши на роботу! Стас продовжував дивитися на дівчину, терпляче чекаючи на відповідь. Мар’яна помовчала ще пару секунд, щоб трохи вгамувати хвилювання, а потім спокійно промовила:

— Ти дещо забув, Станіславе… Богдановичу.

— Якщо ти про розмір зарплати, то…

— Ні, я не про це, — Мар’яна хитро всміхнулася та підвелася на ноги, опиняючись на одному рівні з його обличчям. — Ти забув спитати, чи згодна я працювати в тебе!

— Що?! — чорні очі Стаса спалахнули обуренням, що неймовірно потішило Мар’яну. — А ти не забула, що сама прийшла до мене вчора, маючи намір влаштуватися до мене в офіс?

— Все вірно! Але це було ВЧОРА! А після того, як ти поводився зі мною на вчорашній співбесіді… Навіть не знаю, чи хочу я тепер в тебе працювати!

Обличчя Стаса набуло помітного рожевого відтінку, а його губи стиснулися в тонку смужку. Він повільно встав зі столу та наблизився до дівчини впритул, продовжуючи давити її поглядом. Мар’яні раптом стало трохи бракувати повітря, проте вона не відвела очей.

— Думаєш, що я тебе вмовлятиму? Цього не буде, — Стас промовив це спокійно, але твердо. — На цю посаду знайдеться багато охочих.

— Щось я не бачу черги з цих охочих під твоїм кабінетом!

Стас нічого не відповів, але ще міцніше стиснув губи. Мар’яна зрозуміла, що її здогадка вірна. Мабуть, у цього впертюха немає іншого кандидата на посаду. Дівчина хитро всміхнулася, спостерігаючи за тим, як чорні очі Стаса стають все темнішими. Здається вона викликала нову бурю і бос стрімко закипає. Нехай, йому на користь! Мар’яна вирішила, що краще все ж таки відійти на безпечну відстань, але не встигла. Долоні Стаса впевнено лягли на її плечі, а сам він почав рішуче наступати на дівчину, змушуючи її задкувати. Відчувши спиною тверду прохолодну поверхню стіни, Мар’яна зрозуміла, що опинилася в пастці. Прокляття, така реакція в її плани не входила! Серце відчайдушно стукало об ребра, неначе благаючи про порятунок, але втекти вже було неможливо.

Продовжуючи міцно тримати дівчину за плечі обома руками, Стас притиснув її собою до стіни та нахилився ще ближче до її обличчя. Серце Мар’яни остаточно збожеволіло від такої близькості, відбиваючи шалений ритм по натягнутих нервах. Рука боса повільно сповзла з плеча дівчини та зупинилася біля її обличчя, неначе не наважуючись на дотик. Пальці Стаса обережно підчепили неслухняне пасмо волосся біля щоки Мар’яни та лагідно загорнули його назад. Дотику до шкіри не було, але дівчині здалося, що бос торкнувся її на якомусь ментальному рівні. Дуже ніжно та чуттєво. Мар’яні раптом захотілося заплющити очі та дозволити цьому чоловіку робити з нею все, що заманеться. Стоп, а це що за думки?! Дихай, Мар’яно! Дихай глибше!

— Хочеш пограти зі мною, мишко? — тихо запитав Стас. — Я б не радив! Наслідки можуть бути непередбачуваними!

— А ти подумав про наслідки, пропонуючи мені роботу? — запитала Мар’яна, розчиняючись в його чорних очах. — У тебе в офісі жодної жінки!

— З твоїм характером тобі буде неважко працювати з чоловіками, — усміхнувся Стас. — Чи ти боїшся, що... закохаєшся тут в когось?

— Ще чого! — фиркнула Мар’яна. — А ти, пане бос? Не боїшся закохатися в єдину дівчину у своєму офісі?

— За мене не хвилюйся, мишко! На моєму серці встановлено надійний пароль. А кохання — це зовсім не про мене!

Промовивши це, Стас відпустив дівчину, повертаючись до свого столу. Мар’яна перевела подих і з подивом відчула, що ледь тримається на ногах. Чому так хочеться назад, в теплі руки цього чоловіка?

— До речі ти не єдина жінка в офісі, — спокійно продовжив Стас, опускаючись у своє крісло. — В бухгалтерії працює моя тітка. Вона у відпустці до кінця наступного тижня. Але коли повернеться я вас познайомлю.

— Хоч буде з ким потеревенити за чашкою кави під час перерви! — Мар’яна нарешті опанувала себе, підійшла до софи та натягнула свою куртку.

— Це означає, що ти згодна? — хитро всміхнувся Стас, спостерігаючи за нею.

— Це означає, що я подумаю! — дівчина взяла сумку та рушила до дверей. — На все добре, Станіславе Богдановичу!

— До скорої зустрічі, мишко!

Мар’яна вийшла з кабінету в приймальню та раптом помітила, що посміхається. Олег зацікавлено поглянув на неї, але нічого не сказав. Дівчина ввічливо попрощалася з ним і вийшла в коридор, прямуючи до сходів на перший поверх. Опинившись на вулиці, вона зробила глибокий вдих, щоб хоч трохи привести до ладу думки. Холод осіннього дня без перешкод проникав під куртку, яку Мар’яна забула застебнути, проте вона не помічала цього. Чомусь було тепло, а від спогадів про невагомий дотик Стаса навіть ставало дуже гаряче! Дівчина повільно рушила до автобусної зупинки, але встигла відійти від офісу «IT-Pulse» лише на декілька метрів. В сумці тихо задзвонив телефон. Зупинившись, Мар’яна дістала гаджет та глянула на екран. Номер був незнайомим.

— Алло! — промовила вона, взявши слухавку.