Глава 4.

Мар’яна крокувала тротуаром, жадібно вдихаючи прозоре осіннє повітря та намагаючись зарядитися енергією від теплих променів сонця. Звичне життя раптом перевернулося з ніг на голову вчора зранку, коли дівчина побачила на своїй електронній пошті лист від директора «IT-Pulse». Довгоочікуване запрошення на співбесіду, про яке вона так мріяла. Мар’яна шалено зраділа, але потім на зміну ейфорії прийшла тривожність. Схоже, що цьому Станіславу Богдановичу сподобалася її анкета. Але як він відреагує, коли на співбесіду прийде дівчина, а не хлопець? 

Мар’яна аж ніяк не шкодувала про свій вчинок, але не могла позбутися хвилювання. Вона майже не спала цієї ночі. Збираючись йти на співбесіду одразу після занять, дівчина вирішила одягнутися відповідним чином. Замість звичних джинсів Мар’яна обрала сірі штани класичного крою, поєднавши їх з приталеною світло-блакитною блузкою та чорними туфлями на невисоких підборах. Своє пухнасте біляве волосся дівчина зібрала у високий хвіст на потилиці та нанесла на обличчя ледь помітний макіяж. Прибувши в університет в такому образі, Мар’яна неабияк здивувала Вадима. Він ніколи не бачив дівчину такою, тому одразу взявся розпитувати. А коли Мар’яна розповіла про свою авантюру почав реготати.

— І як ти тільки додумалася до такого? — Вадим старанно намагався вгамувати сміх. — Вже уявляю реакцію того директора на твою появу! Боже, я б все віддав, щоб особисто це побачити!

— Дякую за підтримку! — буркнула Мар’яна. — Я думала, що ти даси мені якусь пораду, а ти лише смієшся!

— Можу порадити наклеїти вуса і купити чоловічу перуку. Але деякі… ем, особливості твоєї фігури, — хлопець делікатно вказав поглядом на груди Мар’яни та посміхнувся. — Боюся тебе одразу викриють!

— Вадиме, я не збираюся маскуватися під чоловіка! — зітхнула дівчина. — Але я трохи читала про цей «IT-Pulse». Вони навіть з Європи замовлення беруть! Гадаєш, у мене є шанс отримати роботу в такій серйозній компанії?

— А чому ні? — погляд Вадима одразу став серйознішим. — Ти непосидюча, але відповідальна і гарно озброєна знаннями. І я думаю, що директор «IT-Pulse» оцінить твою наполегливість в досягненні мети. Я триматиму за тебе кулаки!

Після занять Мар’яна пів години гуляла вулицями міста, намагаючись хоч трохи вгамувати шалене серцебиття. А коли годинник показав пів на другу, рушила на вулицю Незалежності. Побачивши компактну офісну будівлю, над входом до якої красувалася вивіска «IT-Pulse», дівчина зробила глибокий вдих та рушила всередину. Відступати точно не можна!

Мар’яна швидко піднялася на третій поверх та без проблем знайшла кабінет директора. Двері приймальні були відчинені навстіж. Дівчина увійшла всередину та побачила стіл, за яким сидів симпатичний молодий чоловік в прямокутних окулярах. Він був одягнений в чорні джинси та сіру сорочку. Мар’яна дуже здивувалася. Схоже, що у директора «IT-Pulse» серйозний пунктик на тему жінок в колективі, якщо він навіть на посаду секретарки найняв чоловіка.

— Вітаю вас в «IT-Pulse»! — звернувся до неї чоловік з привітною посмішкою. — Мене звати Олег. Чим можу допомогти?

— Добрий день! — Мар’яні сподобався його привітний тон, який додав сміливості. — Я прийшла на співбесіду. Мені призначено на другу годину.

— Ем… Мабуть, ви щось плутаєте, — було помітно, що Олег розгубився.

— Ні, не плутаю. Я надіслала анкету на вакансію програміста та отримала запрошення на співбесіду від вашого директора.

— Станіслав Богданович казав мені про співбесіду. Але він чекає хлопця на ім’я Мар’ян, а ви...

— А я Мар’яна! Так, мені довелося представитися чоловічим ім’ям, щоб хоча б отримати шанс показати вашому директору свої знання! — Мар’яна сміливо поглянула на Олега, обличчя якого витягнулося від здивування. — І я не піду звідси, доки не поговорю з вашим керівником!

— Ем… Добре, — Олег виглядав остаточно ошелешеним. — Але ви прийшли на п’ятнадцять хвилин раніше. Станіслава Богдановича ще немає.

— Це не проблема! Я почекаю!

Промовивши це, Мар’яна спокійно зняла свою легку куртку та сіла на канапу в приймальні. Серце калатало, як навіжене, проте дівчина намагалася не видати свого хвилювання. Відчуваючи, що їй терміново потрібна підтримка, вона витягнула з сумки телефон та почала набирати повідомлення для Валі. Мар’яна сказала сестрі про співбесіду, але не розповіла про свою маленьку хитрість, завдяки якій отримала запрошення на зустріч з керівником. Так само як і не назвала Валі ім’я цього керівника та назву його фірми. Пальці трохи тремтіли, проте Мар’яна все ж таки відправила повідомлення:

«Співбесіда через десять хвилин, я вже в приймальні. Страшенно нервую!»

Під текстом одразу з’явилася позначка “Прочитано”. А ще за пару хвилин на екрані телефону засвітилася відповідь.

Валя: «Я в тебе вірю! Ти в мене розумничка і неодмінно впораєшся! А ввечері приходь до нас з Микитою. У нас є новина. А ще час познайомити тебе зі Стасом. Удачі на співбесіді! Цілую!»

Час ще був, тому Мар’яна встигла відповісти:

«Я приїду. Дякую за підтримку, сестричко!»

Сховавши телефон в сумку, Мар’яна перевела погляд на годинник, що висів на стіні. Майже друга, а директора досі немає. Що ж це за керівник такий, якщо він запізнюється на співбесіду, яку сам же і призначив? Щойно Мар’яна про це подумала, як в коридорі почулися швидкі кроки, що супроводжувалися приємним чоловічим голосом.