Глава 2.

Опинившись у своїй квартирі, Мар’яна стягнула кросівки та куртку, підхопила сумку з підручниками та рушила в спальню. Маленький круглий годинник на стіні показував п’яту годину вечора. Опустивши сумку просто на підлогу, Мар’яна з насолодою бухнулася на ліжко, розпластавшись в позі «зірочки». Дуже хочеться лежати так всю решту вечора. Але треба робити домашнє завдання на завтра.

Мар’яна шумно зітхнула та неохоче підвелася з ліжка. Переодягнувшись в джинсові шорти та футболку, які служили їй домашнім одягом, дівчина сіла за свій письмовий стіл та з головою занурилася у навчання. Коли Мар’яна знову відволіклася від ноутбука та втомлено потягнулася у своєму кріслі з вулиці до кімнати вже зазирав тихий осінній вечір. Дівчина підійшла до вікна. Останні промені сонця неначе підсвічували повітря легким сяйвом, а чиста небесна блакить здавалася нескінченною та неймовірно гарною. Після активного мозкового штурму у Мар’яни прокинувся апетит. Згадавши, що продуктів вдома майже не залишилося, вона вирішила піти в магазин.

Мар’яні вистачило десяти хвилин, щоб зібратися та вийти з дому. Вечір був дуже приємним, тому дівчина вирішила пройтися до великого супермаркету, який знаходився за пару кварталів. Повільно крокуючи тротуаром, Мар’яна жадібно вдихала свіже вечірнє повітря і раділа, що вийшла на прогулянку. Опинившись в яскраво освітленому супермаркеті, дівчина швидко зібрала з полиць всі потрібні їй продукти та рушила до відділу солодощів. Мар’яна не уявляла свого життя без солодкого, особливо під час великих навантажень в університеті. Захопивши дві упаковки печива, пакетик шоколадних цукерок та маленьке відерце морозива, вона рушила на касу. Розрахувавшись карткою, дівчина завантажила свої покупки у великий пакет та вийшла на вулицю. 

Місто вже потроху огорталося прозорими осінніми сутінками, проте на чистому небі ще не було видно жодної зірки. Опинившись у дворі своєї багатоповерхівки, Мар’яна раптом почула позаду себе квапливі кроки. Вона зупинилася, автоматично повертаючи голову назад та побачила свою найкращу подругу Олю, яка жила в сусідньому будинку. Дівчата дружили з самого дитинства та навчалися в одному класі в школі. Після випускного Оля вступила до юридичного інституту, обравши для себе спеціальність правознавця. Вона була такою ж непосидючою та веселою, як Мар’яна, проте мала більш стриманий характер. Світло-жовтий спортивний костюм робив Олю дуже помітною в легких сутінках та вдало поєднувався з темно-зеленою курткою, накинутою на плечі дівчини. Оля поспіхом наздоганяла подругу, тримаючи на повідку чорного французького бульдога.

— Оля! — зраділа Мар’яна. — Привіт! У тебе теж прогулянка?

— Привіт, подруго! Ох, мені на буднях не до прогулянок! Викладачі в універі неначе подуріли, завалили завданнями! — буркнула Оля, загортаючи за вухо пасмо свого прямого русявого волосся, підстриженого під каре. — Але Паскаля треба вигулювати, тому довелося вийти на вулицю.

— У мене теж зараз скрутно з вільним часом! — зітхнула Мар’яна, присівши перед псом навпочіпки та лагідно чухаючи його за вухом. — Привіт, Паскалю!

— Продовжуєш допомагати Валі готуватися до весілля?

— Так, свято вже через два тижні.

— А тебе вже познайомили зі свідком? — карі очі Олі хитро примружилися. 

— Ні, катастрофічно бракує часу. Мабуть, я побачу того Стаса лише на весіллі, — Мар’яна нарешті облишила Паскаля та знову підвелася на ноги.

— Валя не казала, він хоч симпатичний?

— А яка різниця? — хмикнула Мар’яна. — Я не збирала про нього інформацію. Валя казала, що у Стаса наче якийсь бізнес… але я не питала, який саме. Зовсім нічого не знаю про цього чоловіка. 

— Невже тобі зовсім не цікаво? — здивувалася Оля.

— Мені байдуже на чоловіків, ти ж знаєш. Самій набагато краще! Повна свобода та жодних обмежень.

— Так і проживеш все життя сама?

— А що в цьому поганого? — хмикнула Мар’яна. — Це краще, ніж спати з усіма підряд! Та й заміж я не збираюся. Не хочу, щоб моє життя обмежувалося лише домашнім побутом, дітьми та спробами догодити якомусь чоловіку, який щовечора лежатиме на дивані, повільно відрощуючи собі кругленьке черевце.

— Ох, Мар’янко! — засміялася Оля. — І звідки в тебе такі погляди на сім’ю?

Це питання залишилося без відповіді, бо поруч відчинилися двері під’їзду, випускаючи на вулицю дівчину. Її густе темно-каштанове волосся вільно спадало вниз великими локонами та гарно обрамляло вродливе обличчя, на якому виділялися великі світло-сірі очі та пухкі губки, нафарбовані темно-вишневою помадою. Коротка джинсова спідниця дозволяла без жодних перешкод милуватися стрункими ніжками дівчини, а червона шкіряна куртка вдало підкреслювала ідеальну фігуру та пишні груди. Дівчина кинула зневажливий погляд на Олю та Мар’яну, які одразу повернули на неї голови, але нічого не сказала. А потім схрестила руки на грудях та зупинилася біля під’їзду.

— І тобі привіт, Інно! — весело вигукнула до неї Мар’яна. — Теж вирішила подихати свіжим повітрям?

— На відміну від вас я маю набагато цікавіші заняття, ніж просто стирчати на вулиці, — хмикнула Інна, повернувши голову до дівчат.

— І все ж таки зараз ти просто стирчиш на вулиці, — засміялася Оля.

— Ні, я декого чекаю, — недбало кинула Інна.

— Оу, зрозуміло! — протягнула Мар’яна. — Знову приїде той здоровань, який був тут позавчора та налякав ревом свого мотоцикла всіх місцевих котів?