Епілог

ЕПІЛОГ.

   Скоро  я помру. Наскільки скоро? Як доживу своє звичайнісіньке людське життя. Сподіваюся, що це станеться в один день з моєю коханою.

   Що станеться потім? Можливо десь з’явиться десятирічний хлопчик, який в підлітковому віці відчує поклик рятувати людей.

    Як його буде звати? Яке життя він проживе? Чи згадає він про мене? Я не знаю.

   Як затишно вдома на кухні у вихідний день?

   Лоскочить ніздрі запах свіжозвареної кави, яку Рада налила мені у філіжанку. Так, в мене з’явилася звичка пити вранці каву. Рада ж навпаки, пила тепер тільки чай. Вона сіла навпроти і поклала руку на округлий живіт. Скоро нас буде троє.

    Вовчий фиркнув у кутку.

    Вибач, друже – четверо.

    Рада увімкнула телевізор.

    – Який канал включити?

    – Вмикай новини, давно не слухали…

    « …Дастана Стімая, звинуваченого у спробі державного перевороту, засуджено до п’ятнадцяти років позбавлення волі, – залунав голос диктора. –  Та, як повідомляє, Генеральний прокурор, наразі ще триває слідство щодо його корупційних діянь, а також йому висувають звинувачення у шантажу, у вбивствах і викраденнях людей...»

      Я перемкнув на інший канал.

   « …Новаційні технології у сфері електронного протезування, які неділю тому презентував мультиміліонер Олег Яковлів, викликали не аби який  ажіотаж у світі. Новими розробками зацікавилися більшість  провідних країн, сотні іноземних компаній вже готові укласти контракти з вітчизняним виробником. Олег Яковлів повідомив про те, що це тільки початок. Він обіцяє революцію у сфері охорони здоров’я. Проте, прокоментувати свої слова і відкрити якісь плани на майбутнє, відмовився…»

      Я допив каву, вимкнув телевізор.

     Взяв долоні Ради у свої.

     – Дякую, – мовив їй.

     – За каву?

     – І за каву також…

    Все було добре. А якщо щось піде не так, я знаю, як це виправити. Крок туди, крок назад…

  ****************************************

    Камера, в якій відбував покарання Дастан, була розрахована на двох, але він перебував в ній сам, друге ліжко пустувало.

    Він знову і знову прокручував у себе в голові події, які передували його ув’язненню.

    Відьми, Мойри, Паркоріони… Це все було насправді, чи він таки з’їхав з глузду?

   Але ж він пам’ятав?…

   Та разом з тим, раціональний розум не міг допустити, що все це було  правдою. І не міг звикнутися з думкою, що він програв.

    Одного вечора йому здалося, що за ним хтось спостерігає. Він лежав на ліжку, обличчям до стіни, і спочатку подумав, що це охоронець, але кроки того пролунали в іншому кінці коридору.

   Дастан піднявся і оглянувся.

   Йому здалося, що в кутку камери стоїть дівчинка у піжамі, з іграшковим ведмедиком у руці.

   – Ти хочеш все виправити, любчику? – мовила вона знайомим голосом. – Все ще хочеш влади над світом?

    В нього волосся заворушилося на потилиці. Невже знову? Чи він таки від’їхав розумом остаточно…

    Гра скінчилися???

    Ні. Відьми не вміють здаватися.

КІНЕЦЬ.