Розділ 11.1.
Спальні приміщення в Опішківському інтернаті були розділені на три блоки в одній будівлі. В блоці «А» проживали дітки дошкільного віку, в блоці «В» більш дорослі дівчата, в блоці «С» – хлопці.
Черговими призначались позмінно дві виховательки, одна на блок А і одна на блоки В і С. Вони мали всю ніч знаходитись за столом чергового в коридорі, поблизу спальних приміщень, і періодично робити обхід.
Дозволялося поперемінно відпочивати з опівночі до п’ятої години ранку, за умови, що одна вихователька, яка не спить, буде обходити всі три приміщення. В разі виникнення якихось непередбачуваних обставин, чергова вихователька робила доповідь черговому вчителю, який знаходився в адміністративній будівлі, а за потреби, викликався черговий фельдшер із медичного пункту.
Так було встановлено інструкцією, але зазвичай, виховательки вкладали дітей спати і самі біля опівночі вкладалися в кімнатах відпочинку, обладнаних побіля чергового столу, з відкритими дверима, щоб було чутно телефон.
Ел’яна була ще зовсім молодою вихователькою, тільки в цьому році влаштувалася на роботу, і побоювалася дирекції та старших працівників, тому, якщо і дозволяла собі подрімати, то не більше трьох годин за зміну, з другою ночі до п’ятої ранку. Проте, за столом також всю ніч не сиділа. В кімнаті відпочинку стояв телевізор, який вона тихенько дивилася, періодично роблячи обхід.
Сьогодні, як і завжди, Ел’яна вклала дітей спати, та засіла за телевізор. Як і вся країна зараз, увімкнула канал новин.
Без десяти хвилин до опівночі вона пройшлася до спального приміщення, заглянула – все спокійно. Знову повернулася до кімнати відпочинку.
В усіх новинах розповідали про сьогоднішню авіакатастрофу, про падіння гелікоптера в центрі столиці .
Новини викликали неспокійний стан. До того ж, Ел’яна збиралася завтра після зміни відпочити декілька годин і поїхати до Калі. Тепер не знала, як вчинити правильно, особливої потреби їхати не було.
Їй здалося, що боковим зором вона помітила, наче в коридорі щось промелькнуло.
Вона збавила гучність на телевізорі, посиділа прислухаючись. Наче тихо?..
Знову добавила гучність. І відразу ж збавила…в коридорі щось засичало?
Чи їй здалося?
Потрібно було вийти подивитись, але їй чомусь стало страшно.
Та все ж, відчуття відповідальності чергової виховательки перемогло страх.
Ел’яна піднялася, і навшпиньки (навіщо?) вийшла до коридору.
В коридорі було напівтемно. Із ліхтарів горіли тільки настільна лампа на столі чергового і одна синя лампочка над приміщенням, де спали діти. Двері до спального приміщення були відкритими. Ел’яна підійшла і заглянула всередину, все було тихо. Тільки… їй здалося, чи одне ліжко в дальній половині пусте ?…
В коридорі знову засичало. Ел’яна підскочила на місці і затулила рота руками, бо ледь не заверещала від несподіванки. Подивилася в дальній кінець коридору, де були двері до іншого блоку.
Там, біля вікна, що виходило на західний бік, стояла дівчинка.
Ел’яна швидко пішла до неї. Спочатку вона не розібрала в напівтемряві хто це, хоча всіх дітей добре знала, тільки як підійшла ближче зрозуміла, що це шестирічна Катрінка. Дівчинка була трохи дивною, трішки більше замкнена в собі, але більше нічим не відрізнялася від інших дітей. Психолог інтернату, Рада Олександрівна, неодноразово спілкувалася з дівчинкою і сказала, що для її віку це нормально, враховуючи, що дівчинку недавно вилучили з соціально ненадійної сім’ї.
Катрінка стояла босоніж обличчям до вікна і не ворушилася. Одна штанина піжами задралася майже до коліна, та дівча цього не помічало. Вона тримала за лапу іграшкового медведика, з яким завжди спала обіймаючись і, якщо носила, то тільки притискаючи до грудей. Зараз, схоже, вона протягла його за лапу по підлозі через весь коридор.
– Катрінко, ти чому не спиш? – мовила Ел’яна на підході до дівчинки. – Чому босоніж? А ну швиденько в ліжко.
Дівчинка ніяк не відреагувала на ці слова.
Ел’яна роздивилася, що то сичало в коридорі.
На підвіконні сидів кіт Лео. Як його не намагалися виставити зі спальних блоків, він все одно вмудрявся прорватися, і тут, на підвіконні, було його улюблене місце, особливо коли розпочинався опалювальний сезон і під підвіконням гріла батарея. Та зараз він не сидів, підібгавши під себе лапки, як зазвичай, а стояв з вигнутою спиною. Хвіст випрямився трубою, мордочка мала хижий вираз. Кіт завмер і спостерігав за малою, от-от кинеться на неї.
Лео пригнув голову і знову засичав. У Ел’яни мурахи побігли по хребту, шкіра вкрилася гусками.
– Катрінко,– вона поклала руку дівчинці на плече.
Та повільно обернулася і в Ел’яни ще й волосся заворушилося на потилиці.
У дівча був відсторонений погляд. Дивилася вона в бік виховательки, але її не бачила.
– Щось трапилось, – сказала вона тихо.
– Що? – Ел’яна не розчула і присіла біля неї.
#4845 в Фентезі
#1563 в Містика/Жахи
фантастичні події, надзвичайні здібності та сила, відьми і чаклунство
Відредаговано: 16.10.2021