Парижанка

    Маргарита стояла біля дзеркала і дивилася на своє відображення. Так, час бере своє... Мішки під очима відображають вселенську втому... та й зморшки навколо них свідчать про пережиті негаразди... а обвислі щоки вказують на важкість прожитих років... І жоден ботокс вже не в силах повернути блиск її очам.

Цілих два роки Маргарита збирала гроші на блефаропластику і кругову підтяжку обличчя. І ось тепер це питання втратило свою актуальність. Її найкраща подруга, Галка - зразок елегантності та догляду за собою, лежить на цвинтарі в сирій землі, і жоден пластичний хірург вже не в змозі їй допомогти. Стався інсульт.

Повернувшись додому після похорону, Маргарита дивилася на себе в дзеркало і розмірковувала про те, що життя і без того коротке і швидкоплинне, ніхто не знає, що чекає його попереду, тому нерозумно витрачати дорогоцінний час на речі, які не зможуть зробити тебе щасливою. Цілих два роки життя витрачено даремно на накопичення, протягом яких відмовлялося собі в усьому. І ось тепер, після випадку з Галкою, вона не на жарт замислилась  - адже вони з нею були однолітки. А в житті ще залишилося стільки всього незвіданого! Ось, наприклад, вони з Галкою все життя мріяли потрапити до Парижу, та так і не сталося...

У Галки не сталося, але ж сама вона жива і здорова, чому б не махнути в Париж?  Так-так, саме в Париж, на ті гроші, які вона так старанно збирала. Ця поїздка напевно вже зробить її щасливою, тому що виконає давню мрію. Її і Галки ...

А обличчя... ну що ж, як кажуть: з обличчя води не пити. Нехай люблять мене такою, яка я є.

Але ж їхати самій? Без компанії? Ні, вона точно збожеволіла! І прийде ж таке у голову...

Хоча?... Чому б і ні?!

Вона вже не маленька й цілком упорається сама, не вперше ж за кордон потрапить. А далі чекати милості від долі не має сенсу, адже майбутнє може так і не настати... Грошей, що призначалися на пластику, точно вистачить на подорож.

Маргарита схопила свої заощадження і помчала в турбюро за квитком. Дорогою її долали сумніви: а чи впорається вона? Може, варто було почекати, не кидатися у вир з головою, а обміркувати все гарненько, розпланувати поїздку, знайти відповідний готель, скласти план відвідування визначних пам'яток, опрацювати маршрут...

Стоп! Скільки ще чекати?! Сорок п'ять прожитих років за спиною і невизначене майбутнє попереду. Досить боятись і відкладати на потім! Усе вийде! Головне - зважитися! А вже через кілька днів Боїнг 747 уносив Маргариту назустріч її мрії.

*******

Жінка відчинила вікно маленького готелю і вдихнула на повні груди весняне паризьке повітря.

Вона відчула тонкий, ледве вловимий аромат квітучої сакури під вікном.

- Bonjour Paris!

Щаслива усмішка відбилася на обличчі Маргарити: збулася давня мрія!

Яскравий, насичений запах свіжозвареної кави і щойно випечених круасанів лоскотав її нюх і вабив на вулицю. Ранок у Парижі! Подумати тільки!... Маргарита досі не могла повірити, що зважилася на таке. Одягнувши пальто і легкий шовковий шарфик, вона вийшла на вулицю. Чомусь саме шовковий шарф у дрібну квіточку завжди здавався їй символом французького стилю. А де як не в Парижі, його і слід носити?!

Опинившись за порогом свого готелю, жінка підняла голову, розправила плечі і вдихнула паризьку весну. На протилежному боці вулиці вона помітила затишну кав'ярню з кількома столиками на тротуарі, мабуть звідти й долинав звабливий аромат. Легкою ходою ступаючи по бруківці, Маргарита попрямувала туди.

Кожен парижанин починає свій ранок із чашечки запашної кави і свіжого круасану. Треба сказати, що французи приділяють особливу увагу цьому напою, тому практично скрізь він відмінної якості. Маргарита читала про цей факт, але в цій кав'ярні його навіть перемелюють вручну, що гарантує божественний смак. Випив вранці ароматний напій - і отримав заряд бадьорості та гарного настрою. Розташувавшись за столиком, як справжня парижанка, жінка відкусила круасан... і розпливлася у задоволеній усмішці. Жодні "типу французькі" булочні в її країні і близько не могли зрівнятися з цим дивом кулінарії. Теплий круасан у буквальному сенсі слова танув у роті. А в поєднанні з відмінною кавою - це райська насолода!

"Ех, Галко...Як же мені тебе тут не вистачає!.." Але для смутку немає місця, адже це її перший день у Парижі!

З чого ж почати знайомство з жаданим містом, як не з Ейфелевої вежі?! Туди-то і вирушила Маргарита. 

Ще в літаку вона вирішила, що не будуватиме жодних планів, а просто познайомиться з містом не кваплячись, у спокійній обстановці, слідуючи своїм бажанням та інтуїції. Жінці хотілося саме відчути дух романтичного міста, що надихало багатьох письменників і художників протягом століть.

Шлях від готелю до Ейфелевої вежі пролягав через самий центр Парижу. Маргарита, буквально підстрибуючи від захвату, проходила вулицями кварталу Маре, милуючись старовинними особняками і бутиками світових брендів. Шанель, Луї Вітон, Картьє... від одних тільки назв перехоплювало подих, а вітрини приводили в захват своїм дизайном та помпезністю. Вона роздивлялася зустрічних парижанок і звернула увагу на їхній стиль одягу, дещо романтичний і жіночний, що так відрізнявся від звичного кежуал у її країні. Легкий макіяж у стилі нюд і довге волосся натуральних відтінків; а якщо штани, то обов'язково вкорочені та з підборами, що додавало жіночності. Француженки мали дуже натуральний вигляд. Маргариті захотілося бути схожою на них. Тож проходячи вітрину бутика і помітивши на манекені відповідне вбрання, вона не роздумуючи загорнула туди. І хоч ціна могла викликати інфаркт, жінка вирішила не заощаджувати... на пам'ять про Галку, втілити в життя їхню спільну мрію, за себе та за подругу.

За бутиком пішов Salon de coiffure... І ось вона, оновлена Маргарита, ступила на вулицю Парижа. Майстерно підібраний колір волосся, стрижка в стилі Марі Марсо і "натуральний" макіяж перетворили її до невпізнання. "Галці б сподобалося!" - подумала нова Марго і легкою ходою вирушила підкорювати місто закоханих. Мабуть, очі її блищали від щастя, тому що вона раз у раз ловила на собі погляди перехожих. Милуючись у вітринах своїм відображенням, жінка відчувала себе майже парижанкою і від цього відчула небачене душевне піднесення. Вона ніби не йшла на підборах, а летіла на крилах, задоволена собою. Усі застарілі комплекси й невдоволення власною зовнішністю покинули її. Заради цього варто було приїхати в Париж, незважаючи ні на що!