Епілог

Роман жене по міжнародній трасі зі швидкістю під двісті кілометрів на годину, збираючи всі можливі штрафи. Я ж сиджу поряд на пасажирському сидінні й мовчки продовжую кусати губи. За всю дорогу чоловік не промовив жодного слова, лиш чергові короткі, нічого не значущі слова.

- Добре долетіти. - Кинув, намагаючись не дивитись мені в очі, коли ми приїхали до аеропорту.

Я пройшла метрів з двадцять та обернулась, коли коліщатко валізи наїхало на якийсь камінець.

Роман так і залишився стояти біля своєї автівки, а я подумала, може він хоч щось скаже? Але він мовчав, дивлячись собі під ноги. Мою горлянку сперло від образи.

- Що, більше не хочеш, щоб я залишилась? - Іронічно промовила, стримуючи сльози.

Попри все, що сталось між нами за останні два тижні, я відчула що мій від'їзд це чи не найбільша дурниця, яку я можу вчинити. Не варто обманювати саму себе, я закохалась і так просто забути цього чоловіка мені вже не вдасться. Залишається відповісти собі на питання, а чи хочу я, щоб Роман залишився лиш спогадом? Та я не готова дати відповіді на це запитання, так само як і Роман не готовий визначитися зі своїми почуттями.

- Хай я тебе не впізнав, але ти ж старша на два роки, ти не могла мене не пам'ятати.

- Так, я знала хто ти й все одно підпустила до себе. - Я знову взялась за свою валізу і пішла до входу в приміщення аеропорту, по ходу розтираючи сльози на обличчі.

- Хочу, чорт візьми, я хочу, щоб ти залишилась. Не дивлячись нінащо. - Сказав він дуже серйозно, а моє серце виконало неймовірний стрибок та не поспішаючи повернулося на місце.

- І як ти з цим житимеш? Зі знанням, що можливо мій батько убив твого? Як ти прокидатимешся щоранку, дивитимешся мені у вічі, цілуватимеш?

- Легко! Тебе до біса легко кохати! Я кохатиму тебе щодня, щохвилини й цілуватиму теж. Міко, залишся зі мною!

- Я теж кохаю тебе. - Прошепотіла. - Вибач, що не розповіла тобі всього відразу, але я не могла. Я не знала яки ти до цього віднесешся. Боялась, що це змінить твоє ставлення до мене і боялась своїх почуттів.

- Не треба боятись. Можливо я не ідеальний чоловік, але я стану найкращим для тебе. Обіцяю.

В цей момент мене переповнювало щастя, а серце радісно билось в грудях. Я піднялась на носочки та вкотре поцілувала свого чоловіка. Тепер у мене немає бажання повертатись до Франції, адже саме зараз я зрозуміла, що мій дім тут — поряд із цим чоловіком.

- Обіцяю!

___

Дякую всім, хто читав цю історію і підтримував мене впродовж її написання!