24 Міка

Вилазити із ліжка не було ні сил, ні бажання, але настирливий дзвінок мобільного порушив всі наші плани.

- Це Коршунов. - Глипнула на екран мобільного. - Як думаєш, що сталось?

- Зараз дізнаємось. - Роман забрав із моїх рук мобільний та відповів на дзвінок. - Алло. - Мовив грубим голосом.

Я не дуже люблю таке самоуправство, адже поведінка Романа порушує мій особистий простір. Та що вдієш. Роман і так пробрався глибоко в серце та, здається, в'ївся під шкіру. Ось і зараз, стоячи в душі під теплим потоком води, я відчуваю як приємно ниє тіло від його палких поцілунків та пестощів. Я сама винна, що підпустила його занадто близько, дозволила собі слабкість і ця слабкість обійдеться мені дуже дорого. Я мушу повернутись до Франції. У мене нема іншого виходу, а докори сумління, як відомо, не мають кордонів та меж.

- Мала, поспіши. Скоро майор приїде. - Почула голос коханця.

- Я вже. Що трапилось?

- Зараз сама дізнаєшся.

Тепер Роман зайняв місце під теплими струменями води, а я забігала по кімнаті в пошуках свого одягу, а точніше того що від нього залишилось.

Сказати що я почуваюся ніяково в чоловічій футболці та штанах це нічого не сказати. Чого тільки варті відверті погляди чоловіків, що сидять навпроти. Це ще вони не знають що на мені нема спідньої білизни. Оце дожила, не так мають виглядати справжні леді, не так. Та ну їх тих справжніх леді, кому вони взагалі потрібні?

- То що ми маємо? - Порушила тишу та випрямила плечі. - Наша провокація хоч якось вам допомогла?

- Так, є певні зрушення, але доказів замало. - Відповів майор. - Як ми й припускали, Комаров не зміг втратити можливості проникнути в маєток.

- Його затримали?

- Не його. Вам знайомий цей чоловік? - Майор показав нам фото зроблене на телефон.

- Ми бачили його біля дому Марії в той вечер коли її вбили.

- Чудово, та не зовсім. Цього чоловіка звуть Ігор Форсунко, раніше він уже сидів за вбивство, але зараз окрім незаконного проникнення в ваш будинок йому нема чого пред'явити.

- І що далі? - Не витримав Роман.

- Треба спіймати Комарова на гарячому. Тоді у нас буде шанс вивести його та його спільників на чисту воду.

- Чекайте, я правильно зрозумів, ви хочете, щоб Міка зустрілась із Комаровим ще раз?

- Не отримавши відповіді від Форсунко, Комаров буде змушений вийти на контакт із вами. - Майор кивнув.

- А ви взагалі впевнені що у всьому винен цей ваш Комаров? Ще кілька днів тому ви про нього навіть не знали і якби не Мікина кмітливість, мабуть, і не знали б досі! - Перейшов на підвищений тон.

- Впевнені. Ми давно слідкуємо за ним та його компанією, але цей гад обережний. Принаймні був обережний до цього часу. Ми впевнені що смерть Анатолія Собко та Марії Шукайло пов'язані й справа рук однієї й тієї ж людини.

- Сумніваюсь. - Заперечила слова майора. - Може замовник і один, але вбивць точно було двоє.

- Чому ви так вирішили?

- Ну, Марію вбили пострілом в серце в людному місці. Таке враження що вбивця явно нервував і поспішав. Впевнена, якщо ви повторно опитаєте свідків із парку, то вони обов'язково упізнають вашого Форсунко. А от Анатолія вбили сплановано, навіть вишукано я б сказала. Вбивця заморочився обираючи спосіб вбивства для мого дядька.

- Ви перебільшуєте. Отруйні сполуки, які ми знайшли в залишках сигари не такі вже й рідкісні. Достатньо було лиш нанести на поверхню сигар певну кількість отруйної речовини й все.

- Гаразд, а хто тоді приніс отруєні сигари в будинок? - Стою на своєму.

- Мені байдуже скільки було вбивць, але через ваш план мерців може стати більше. Я не дозволяю вам втягувати Міку в свої розслідування. Це ваша робота, от і виконуйте її. - Вкотре встряв Роман.

Загалом мені зрозуміле його обурення, але моє бажання розібратись у всьому сильніше і важливіше для мене.

- Зачекай. - Попросила.

- Я сказав, ти не будеш більше приймати в цьому участь.

- Ти не маєш права!

- Маю. - Сказав як відрізав. - Якщо у вас є конкретні пропозиції, то ми їх розглянемо, але підсадним черв'яком буду я. Міку ви більше не чіпаєте. - Обвів нас таким поглядом, що відразу стало зрозуміло, сперечатись із ним немає ніякого сенсу.

- Я згоден з Романом. Ця зустріч буде фінальною і від того більш небезпечною ніж попередня. Ви свідки, а свідки, як відомо, довго не живуть.

- Що? - Не вірю власним вухам. - Але ж я... - Я хотіла сказати, що набагато більше підготовлена ніж Роман, та ніхто не став мене слухати.

- Ти мене чула?! - Гримнув він. - То який план?

Далі я слухати не стала, закрилась в кімнаті. Коли чоловіки ведуть військовий збір, дамам залишається відійти в сторону та не заважати. Нарада тривала трохи більше як годину, потім голоси стихли.

- Не спиш? - Роман зазирнув до мене в кімнату.

- Навіщо ти так?

- Бо я чоловік. Я маю дбати про тебе. - Сідає поряд і гладить моє обличчя.

- Але ж я добре підготовлена і можу про себе подбати. - Прибираю його руки.