23 Роман

Міка припала до моїх губ, а напруга, що і так висіла в повітрі досягла свого апогею. Язик дівчини проник мені в рот, а по тілі розтеклися теплі хвилі. Я все ще злий і ці почуття переплітаються між собою. Мої руки блукають по тендітній талії і я нетерпляче розриваю зайвий одяг на її тілі. Міка, як завжди, прагне все контролювати, але ні — не цього разу. Можливо, порив дівчини викликаний нещодавніми подіями й варто було б її зупинити. Але Міка менше всіх схожа на вразливу особу та і я занадто довго чекав цього моменту, щоб зараз просто взяти й від всього відмовитись. Тому беру ситуацію під свій контроль і, не припиняючи палких поцілунків, підминаю дівчину під себе.

Щось є в цій автомобільній романтиці. Лежачи в обіймах коханої, слухаю шум дощу та відчуваю себе шкідливим хлопчиськом. Шкідливим і водночас щасливим.

Я вже майже одягнувся, коли почув стук в автомобільне скло, а потім і голос поліцейського. Оце так, ще жодного разу мені не доводилось бути застуканим у такій пікантній ситуації. Нам пощастило, хлопці в формі виявилися розуміючими та закрили очі на наші пустощі, а от питання з камерою спостереження на супермаркеті довелось вирішувати із нічним сторожем. Ним виявився молодий хлопчина, теж нормальний пацан. Погодився видалити відео, навіть грошей, в якості винагороди, не взяв. Зійшлися на пляшці коньяку.

- Ти тут не замерзла? - Запитав у Міки.

- Тобі вдалось залагодити питання? - Запитала натомість.

- Не хвилюйся, все добре. - Й поцілував її. Міка злегка відвернула обличчя, тому поцілунок вийшов змазаним.

Загалом вона виглядає досить апетитно. У світлі фар добре видно оголене стегно та живіт. Спідниця та блузка розірвані прикривають лиш стратегічні місця, не залишають місця для фантазії. Ні, так їхати не можна. Якщо спинять на посту менш зговірливі хлопці, то можуть виникнути проблеми.

- Хвилинку. - Я згадав що недавно забрав із хімчистки костюм та забув перекласти його у шафу. Зараз речі нам згодяться як ніколи. - Тримай. - Протягнув дівчині сорочку та піджак.

- Дякую. - Сорочку вона проігнорувала, а піджак натягла поверх свого одягу.

- Все добре? - Зазвичай жінки після ночі зі мною поводять себе трохи інакше.

- Хочу додому. - Притулилась до мого плеча своїм лобом.

- Їдемо. Під ранок будемо вдома. - Обняв дівчину та кинув оком на годинник. - А поки можеш розкласти сидіння і подрімати в дорозі. В мене є ковдра, вкрити тебе?

- Ні. - Махнула головою.

- Тоді лягай.

Вночі транспортний потік виявився не таким щільним тому на дорогу пішло менше часу. Як тільки виїхали зі столиці Міка відразу заснула, закутавшись у мій піджак, так і проспала весь шлях. Я хотів перенести дівчину в дім, але вона прокинулась.

- Ми приїхали? - Сонно запитала вона.

- Так. - Як і планували, я привіз нас до себе додому. - Ходімо.

- У тебе будуть проблеми через мене. - Мовила вона.

- Чому? - Здивувався.

Відчинив двері, ввімкнув світло та пропустив дівчину вперед.

- За заповітом ми маємо ночувати в маєтку.

- То що вдієш? Не думай про це.

- Ти не боїшся що можеш втратити частку Анатолія?

- Я боюсь що можу втратити тебе. Все інше мене не цікавить.

- Навіщо це тобі? Навіщо ти зі мною возишся, ризикуєш бізнесом, життям? - Дивлячись в очі запитала вона. - Ти й так міг все отримати.

- Ти досі не зрозуміла?

- Тільки не кажи мені про кохання. Я однаково в це не повірю.

- Ти не віриш в кохання?

- Я не вірю тобі. Ти бабій і...

- Все в минулому. Я нагулявся і хочу сім'ю. - Не дав їй договорити.

Поклав дівчині долоню на плече, хотів обняти, але Міка відсторонилась. Очі її блищать, а сама вона схожа на фурію.

- Ти сам не знаєш чого хочеш. Що ти будеш робити, коли матимеш сім'ю і зрозумієш що тобі не подобається таке життя? Чому ти досі жодного разу не був одружений? Якщо ти чекав особливу жінку, то я тебе розчарую — особливих немає і я не особлива.

- Я зрозумів. Тебе покинули й ти боїшся кохати. Все просто, у тебе проблеми з прийняттям невдач. Ходімо спати, поговоримо про це вранці. - Намагаюсь заспокоїти.

- Нічого ти не зрозумів.

Ох, жінки, що з них взяти.

Міка потребувала собі окрему кімнату, я хоч і був не згодний із таким розвитком подій, але все ж пішов дівчині назустріч.

Лежачи в холодному ліжку, відкрив досьє на Міку, яке прийшло мені на телефон ще ввечері, але не було часу ознайомитись із ним раніше.

Він прочитаного мене спочатку кинуло в холодний піт, а потім неначе обдало жаром. Здавалось, звичайна біографія якби не одне невеличке “але”: особи, на ім'я Міка Буше Бріансон, не існувало до дев'яносто шостого року. Тобто ця дівчина ніяка не Міка, а самозванка, яка присвоїла собі чужу (ні, навіть не чужу), видуману особистість. То хто ж ти в біса така?

Ніколи ще час для мене не тягнувся так довго. Ватними ногами міряв кімнату до самого світанку. Однаково чекав його і боявся. Боявся зустрітись із дівчиною, яку осмілився назвати коханою. Боявся поглянути їй в очі та побачити в них байдужість. Тепер поведінка Міки, її холодне відношення та відстороненість не здаються мені підозрілими. Я розумію що не мав шансу від самого початку. Не мав жодного шансу із жінкою, якої насправді не існує.