20 Міка

Я прокинулась від несподіваної думки. Буває таке що прокидаєшся від поштовху. Ось і цього разу сталось так. Обвела поглядом кімнату і заспокоєно видихнула. За вікном ледь починає світати, а поряд спить Роман.

Тихенько вислизнула з ліжка і знову взяла в руки ноутбук. Я звичайно не Менделєєв і мені не наснилось вирішення ситуації, але певну думку мій мозок згенерував.

Тетяна сказала, що Марія розповідала ніби почала проводити свої дослідження чотири роки тому і пояснила це бажанням написати дисертацію. Інтерес її виник відразу після викрадення артефактів із музею. А що якщо дівчина дійсно не причетна до крадіжки? Тоді яким боком вона тут?

Я ще раз переглянула коротку біографію дівчини. Мене цікавить та частина, яка стосується її навчання в виші. Між іншим, закінчила вона відомий столичний університет та отримала кваліфікацію аспіранта з історії та археології, на докторантуру вона не поступала. Можливо дійсно вирішила підготувати підґрунтя, а вже потім проходити освітньо-наукову програму. Але що змусило дівчину переїхати, адже з її освітою вона легко могла знайти гідну роботу в столиці. Що такого сталося чотири роки тому?

- До кримінальної відповідальності не притягувалась. За кордоном останній раз була понад рік тому. - Зачитала в голос дані з листка Романа.

Має бути хтось із її оточення хто точно причетний до цієї справи.

В інтернеті знайшла офіційну сторінку університету, в якому вона навчалась. Особливо ні на що не розраховуючи, почала переглядати вкладки: головна, розклад занять, вступникам, студентам, новини.

- Прагнемо досконалості! - Прочитала назву статті у розділі “новини”. - Відвідай день відкритих дверей та отримай знижку на навчання двадцять п'ять відсотків! Відвідавши зустріч ви матимете змогу ознайомитися з матеріально-технічною та науково-методичною базою. Зустріч проводитиме доктор історичних наук, колишній випускник та спеціаліст бла-бла-бла Костянтин Владиславович Комаров. Це ще що за перець?

Тепер почала гуглити його прізвище, а зацікавило воно мене лиш через те, що Марія в бібліотеці записалася як Комарова, хоча офіційно прізвища вона не змінювала та одружена чи розлучена не була. Можливо, як і я, назвала перше, що спало на думку, але навряд це збіг. Таких збігів не буває.

На годиннику шоста ранку, Роман ще спить, а мене підігріває нетерплячка. Вирішила не полірувати мозолі на дупі, а діяти. Знову без дозволу взяла авто Романа та погнала в місто. Хоч і година рання, але люди похилого віку зазвичай встають рано. Зараз хочу зустрітись із колекціонером, у якого працювала Марія. Цього разу я під'їхала зі сторони провулка, адже на скільки я вчора зрозуміла, то його крамниця розташована в тому ж домі що й квартира старця. Знаючи прізвище, знайти необхідну квартиру не складе ніяких проблем.

Як і думала біля домофона написані прізвища власників квартир. Я відшукала потрібну та натисла на дзвінок.

- Хто там? - Відповів знайомий голос.

- Пане Алатарцев, мене звуть Міка і я племінниця Собко. Ми можемо з вами поговорити?

- Ми з вами вчора бачились?

Я побачила над головою камеру та зрозуміла, що відпиратись немає ніякого сенсу.

- Так.

- Заходьте.

Пікнув датчик на дверях і я ввійшла до під'їзду. Похилий чоловік уже чекає мене біля відчинених дверей власної квартири, одягнений в трикотажну піжаму та махровий халат.

- Вибачте, що так рано турбую вас.

- Проходьте. Ви без свого супутника?

- Так. І я не з поліції.

- Я зрозумів. Справжні поліціанти завітали до мене після вас. Чай, кава?

- Ні, дякую. Лиш кілька запитань.

- Прошу.

- Хто привів до вас Марію?

- Ваш дядько. Ви не знали?

- Ні, але не здивована. За яких обставин це сталось?

- Анатолій попросив пристроїти дівчину я і погодився. Я вже в тому віці коли зайвих питань не ставлять, тому я не сильно цікавився причинами. Слова Анатолія Собко мені було достатньо.

- Скажіть, а чому дівчина маючи освіту аспіранта перестала будувати кар'єру в науковій сфері й почала займатись ремонтом біжутерії?

- Не знаю.

- А є хтось із ким вона спілкувалась?

- Була в неї подруга, живе біля вокзалу. Як же її звати? - Задумався чоловік. - Соломія? Соля. Точно дівчину звуть Соломія.

- Точної адреси ви не знаєте, я так розумію.

- Ні, але там легко знайти. Серед усього житлового комплексу знайдете найдивніший будинок і там запитаєте Соломію, вона руденька, тому не сплутаєте.

- Дивний будинок? Що ви маєте на увазі? - Перепитую, бо боюсь заблукати.

- Ви зрозумієте.

- Гаразд. І останнє питання. Вам щось відомо про Комарова Костянтина?

- Відомий історик, колекціонер. - Знизав плечима.

- Це я знаю, мене цікавить ваша особиста думка. По-чесному, між нами.

- Між нами? Така собі у нього слава. Чесні люди з ним справу вести не наважуються. Ваш дядько, наприклад, не хотів.

- Вони були знайомі?