9 Міка

В зручному ліжку я, значить, заснути не можу, а на чужому офісному дивані легко. Можна припустити, що я вляглась сама, але як взагалі можна було так спати, щоб не почути як тобі під голову кладуть подушку? Коли Роман ліг поряд я теж не чула, прокинулась лиш коли відчула легке погладжування на своїй шкірі. І то, я прокинулась не так від самого дотику, як від натовпу мурах, які ці дотики викликали. Моє тіло відреагувало моментально, низ живота наповнився приємною знемогою і я ледь втрималась, щоб не видати вголос протяжний стогін. Підхопилась на ноги та за байдужою гримасою на обличчі намагаюсь заховати свої істинні почуття. Роман мовчки починає приводити себе в порядок, а я старанно відводжу погляд від його сильних рук. Здригаюсь від згадки про те як було приємно відчувати ці руки на своїй талії. Теж мовчу, адже нічого не розумію, але одне знаю точно — ніколи не зізнаюсь чого насправді хочу в цей момент. Що в біса коїться з моїм організмом?

Коли Роман повернувся в офіс по ключі, я видихнула з полегшенням, бо до цього йшла дерев'яною ходою, тримаючи спину так ніби замість хребта у мене металевий прут. Із-за кутка виникли двоє чоловіків напідпитку. Вони, перебуваючи в пошуках пригод, не змогли пройти повз одинокої дівчини під ґанком. Я ж навіть зраділа їх появі, у мене з'явилась чудова нагода випустити пар. Важко сказати хто і кого провокував, але, дочекавшись поки один із чоловіків почне гніватися, я не стала гаяти часу. Уроки по самообороні не пройшли дарма і я відпрацьованим прийомом вирубила спочатку одного, а слідом і іншого нападника. Роман став свідком моїх нетипових “розваг” і не зміг відійти від побаченого аж до самісінького маєтку.

Вдома я швидко попрощалась і пішла до себе. В темному коридорі ледь не набила собі шишку, а також зачепила рукою кам'яну миску, яка стояла на підставці. На щастя мій супутник встиг її спіймати. Від коментарів він утримався, за що я йому дуже вдячна. На ліжко плюхнулась не роздягаючись і пролежала так хвилин п'ятнадцять.

Якщо зі своїми гормонами я якось домовилась, то душевну рівновагу відновити не вдалось. Підняла своє нещасне тіло з ліжка і змусила його йти в душ та переодягатись у приємну на дотик велюрову піжаму. Останню краплю сил витратила на те, щоб намастити кремом обличчя.

- Можна? - Почула на порозі кімнати голос Романа.

- Заходь. - Підтягнула ковдру вище до грудей.

- Ти чому двері не закриваєш?

У відповідь знизала плечима.

Роман ввійшов до кімнати та безцеремонно влігся біля мене на ліжко. Він теж недавно із душу, його волосся ще й досі вологе та пахне м'ятним шампунем. Свій офісний костюм чоловік змінив на домашній одяг. Зараз на ньому спортивні штани та футболка, рукав якої щільно облягає його пружний біцепс. Тільки не це... Від згадки про його руки знову пішла хвиля мурах. Щойно хотіла висловитись стосовно його нахабності, а замість цього просто відвернула обличчя.

- Це тобі.

Я поглянула на Романа і тільки зараз помітила в його руках тарілку із бутербродами.

- Дякую. - Потяглась до тарілки та взяла гостинець. В цей момент тонка бретелька моєї піжами поїхала вниз, оголивши плече.

- Нема за що. - Дивлячись мені в вічі відповів. Легким, невимушеним жестом повернув бретельку на місце. - Як ти себе почуваєш?

- Ти зараз про що? - Ледь не подавилась шматком хліба. Невже всі емоції та відчуття так легко прочитати на моєму обличчі.

- Про бійку. Шок уже мав би пройти, тебе нічого не болить?

- Все добре. - Коротко відповіла. Не вперше, але цього я йому не сказала.

Ну чого він такий? Він мій головний підозрюваний, я не можу нічого до нього відчувати. Всі мої переживання грудкою стали у горлянці й чомусь дуже захотілось плакати.

- Що ти слухаєш? - Він вийняв навушник із мого вуха та встромив у своє. - Що це?

- Медитація для сну. Я погано засипаю.

- Кхм, я помітив. - Усміхнувся, але наткнувшись, на мій погляд, посерйознішав. - Ти серйозно?

- Ти не міг би мене залишити? - Додала холоду в голос. Сподіваюсь, моя тверда інтонація відлякає чоловіка і він перестане так себе поводити.

- Гаразд, добраніч. - Він чмокнув мене в плече і вийшов із кімнати, а я жбурнула маленькою подушкою йому услід. Нарешті день, який пронісся ураганом і розворушив у мені щось незрозуміле, дійшов кінця.

На ранок всі мої нічні переживання видалися мені безглуздими. Я з іншого боку поглянула на ситуацію, добре все обдумала та заспокоїла себе. Списала все на безглузді жіночі гормони, адже зі своїм хлопцем розсталась доволі давно і вже близько пів року не мала інтимної близькості.

- Я нічого до нього не відчуваю, то просто гормони. - Повторюю як мантру.

На кухні як завжди зустріла Олесю Миколаївну. Це вже такий собі ритуал, зустрічатись за чашкою кави та вести невимушені розмови. Ось і зараз, господиня заварила нам ароматний напій та всілась напроти. Щоправда, дуже швидко розмова перестала бути такою, варто було згадати Шевчука і все моє нутро разом підібралось і нагострило відчуття.

- До речі, Роман уже поїхав. Сказав, що не хотів тебе будити й щоб ти йому зателефонувала як прокинешся, він пришле за тобою авто.

- Так навіть краще. - Бурчу собі під ніс.

Насправді я не дуже хочу його зараз бачити, але я планувала вранці поїхати з ним, адже мій транспортний засіб залишився в місті. Та і в офісі у мене ще залишились справи.