4 Роман

Я вже повертався додому коли побачив одиноку фігуру на узбіччі. Спершу подумав, що показалось, але за все життя мені довелось знати небагатьох людей, які б в таку спеку носили берет. Пригальмував, а в голові промайнула думка поїхати далі, бо в присутності цієї жінки я поводжу себе дивно (м'яко кажучи). Вже рушив з місця, але все ж передумав. Варто дати собі шанс. Довелося знову різко загальмувати та здати назад. Міка, побачивши мене, закотила очі під лоба, змовчала. Видно, що я її дратую, та після нашої ранкової перепалки на кухні це й не дивно. Насправді вчора я здивував сам себе, відчув потяг до цієї несамовитої жінки, а сьогодні, побачивши вранці її таку домашню і розхристану, не придумав нічого кращого ніж подразнити.

Згоден, можливо я й перегнув палку, але з цим треба щось робити, адже нам ще два тижні якось один одного терпіти. І якщо мене такі стосунки тільки забавляють, то дівчину можуть відлякати, а я розраховую на зовсім інший результат. Схоже Міка теж вирішила притримати коней і змінила тактику. Розсерджену гримасу змінила на легку посмішку. Ось так дівчинко, так набагато краще.

Загалом ми провели гарний день удвох, звісно якщо не рахувати кілька годин тортур у торговому центрі, які мені влаштувала моя супутниця. Цікаво, вона і справді такий шопоголік, чи ця вистава розрахована виключно на мене? А, байдуже, дивлячись на таке натхнене обличчя дівчини, можна і потерпіти. Якщо так розібратись, то що таке кілька годин? Краля вибрала купу одягу, який занесли в примірочну, і засіла там. Мені не дала підгледіти навіть одним оком, а так хотілось, щоб все було як в кіно: я типу такий сиджу на дивані, а вона виходить і демонструє свої наряди. В реальності все було не так — я просто сидів на дивані, втикав в телефон і чекав. З магазину спідньої білизни вона взагалі мене вигнала. Ну нічого, потім сюрприз буде.

З торгового центру ми вийшли удвох — я навантажений пакетами й поряд справжнє дівчисько, яке ледь не стрибає від задоволення. Капець, тут як мінімум пакет дрібничок: хустинок, обручів і головних уборів, але варто визнати, вони їй неймовірно пасують.

Не дивно, що після такого проведення часу зголоднів не тільки я. Міка люб'язно погодилась зі мною пообідати. Намагаючись вразити дівчину, я замовив столик в найкращому ресторані міста, але не врахував одну деталь. Мабуть, немає у світі більше місця де б я ще міг зустріти таку кількість знайомих та колег. Коротко кажучи, спокійно пообідати нам не дали. Постійно хтось приходив перекинутись парою фраз або просто привітатись. Мікі ж своя порція уваги теж дісталась. Ще б пак, така дівчина приверне чию хоч увагу. Рівна спина, плавний поворот голови, кожний її рух говорить перед тобою елегантна дівчина. Вся ця манірність страх як дратує, але водночас викликає бажання відчинити перед нею двері, підвезти чи донести сумку. В її діях немає пафосу і театральності, в рухах теж немає. Вона така, все що робить — на автоматі. Я звик що елегантність це така холодна штука в перемішку з пихою, а тут все інакше — немає холодності, відстороненості, відчуваю комфорт і теплоту. Так, стоп, прийшов час припиняти цей потік думок. Кудись не туди мене заносить.

Коли привіз Міку до себе додому, помітив ще одну цікаву деталь. Виявляється, маніпулювати умію не тільки я. Дівчина досить вправно розбирається в людській психології й, здається, спеціально мене виводить із себе. Промацує межі дозволеного, так би мовити.

- Ти завжди така? - Не витримав.

- Яка? - Запитує Міка.

- Пряма як двері. - Роздратовано пояснив.

- Я просто кажу те, що думаю.

- А мені здається, що ти взагалі не думаєш коли говориш.

Дівчина могла б образитись на мій випад, та вона лиш задоволено кивнула, чим підтвердила мої здогадки. Навіть спробувала вибачитись, але і це зробила по-своєму — оригінально. Наостанок поїхала на моєму авто, яке ж я сам їй і віддав. До слова сказати, виїхала досить вправно, якщо так піде далі, то я почну вірші складати на її честь.