Частина 6. Бунт

Частина 6. Бунт

Та й як повертатись? Це теж покрито мороком.
— Генерале Ліє, бунт у Верховній Раді. Не знищувати ж флот Володарки вільними жителями.
— Вісе, дозвольте мені тимчасово прийняти командування вільними жителями.
— Звісно, вони повністю підкоряються вам.

— Вільні жителі! Я Гера! Бойова тривога! Летимо на допомогу новій Володарці. Мишолови! Готуйтеся полонити всі кораблі флоту Повелительки! Розподіліть рівномірно всі пастки. Працюєте відразу після виходу в тривимірку, без додаткового наказу. Важким кораблям взяти під приціл її кораблі, але не стріляти до мого наказу. Готові?!
— Дійсно так! — відповідь командувача флотом вільних жителів.
— Вперед!

— Повелителько Вандо, я Гера! Це мої кораблі зловили ваш флот у пастки. Прошу вас до мене, — за мить Ванда, зі своєю півтонною вагою опинилася на Горгоні.
— Командувач флотом збунтувався. Не знаю, що з ним робити. Може вбити?
— Звісно, не треба. Нині ми його заспокоїмо.
— Шамане, швидко до нас, — я одразу ж телепортнувся з Одіссея на Горгону.
— Доброго здоров'я, Володарко.

— Шамане, перестаньте. Мені не до етикету.
— Командувач флотом лорд Вахмір?
— Вахмур.
— Пофіг. Хоч і горщик. Все одно лорд. Зараз спробую щось зробити.

— Горгоно, зв'язок із командувачем флоту, — миттєво виникла голограма із зображенням величезного вовчари.
— Ну що лорде? Сієш смуту?
— Я відданий Повелителю і нікого не визнаю, доки він не відродиться. А це самозванка. Вона не встоїть навіть проти мене. Не кажучи вже про загальну силу. І чому вона не сама починає перемовини, а підсилає когось мініатюрного з її цивілізації?

— Навіть так? Припустимо, що ти маєш рацію. Наскільки мені відомо, вона легко сама впорається із сотнею членів Верховної Ради, не кажучи вже про тебе особисто. Хоча ти, лорде, настільки слабкий, що не зможеш впоратись навіть зі звичайним цивільним. Ти бачиш, що твій флот небоєздатний. Всі кораблі поміщені в пастки. Твій флот програв бій, так і не розпочавши його. Але особисто ти можеш злиняти з корабля. Пропоную тобі не випробовувати долю і замість порожньої балаканини битися зі мною, зі звичайним мініатюрним цивільним, щоб не примушувати показувати свою справжню силу твоїй Володарці.

— Я не можу телепортуватись зі свого корабля.
— Горгоно, у скільки пасток спійманий флагман?
— 4800.
— Вибач, лорде, я не знав. Ось що означає цивільний. Якщо кількість пасток зменшимо до двох із половиною тисяч, ти обіцяєш телепортуватися до мене на корабель? Обіцяю, що ніхто тебе не чіпатиме, крім мене, та й то, якщо погодишся на бійку.

— Зменшуйте, я телепортуюсь, — посміхнувся вовчара.
— Мишолови, я Гера, повільно зменшуйте кількість пасток на флагмані до двох з половиною тисяч. Після телепортації командувача кількість пасток відновити.
— Горгоно, організуй трансляцію на всі кораблі флоту Володарки та вільних жителів. А також на Верховну Раду.
— Виконую, — безпристрасна відповідь бортового комп'ютера Горгони.

Вовчара передав командування своєму заму і лише після цього телепортувався на Горгону. Хоча мені було незрозуміло, чим можна було командувати? Адже весь флот, до єдиного корабля, був полонений. Потрапивши на Горгону, вовчара почав здивовано озиратися. Командна рубка Горгони була величезною. Навіть за його поняттями величезною. Лише після цього він звернув свій погляд на Повелительку, що чинно сиділа в кріслі (яке нагадувало трон).

Поруч із нею, але набагато нижче, сиділа Лія. А з іншого боку приблизно на висоті чотирьох метрів «стояв» я (злевітувавши звичайно). Вовчара переглянув мою душу і побачив, що я не боєць, а звичайний цивільний.
— І що буде, якщо я виграю бій із цим нахабою? — запитав він, скоса поглядаючи на Володарку.
— Шамане, вам битися, що ви на це скажете?

— Повелителько Вандо, якщо ви не заперечуєте, то я запропоную рукопашний бій із лордом (за ним залишаю право вибору зі зброєю чи без). Окрім цього, спаринг на човниках. Якщо лорд хоча б в одному виді змагань мене переможе, то його претензії справедливі. Нехай керує своїм дитячим садком. Інакше сказати про його недолугий флот у мене язик не повертається.

Адже вони, як малі діти, навіть не рипнулися, як миттєво програли бій. Я вважаю, що це не флот Володарки, а максимум, на що тягне цей флот, це середній флот проміжної цивілізації. Недарма флот програв Бухвірну. Ще треба поцікавитись, чому командувач не вилетів на смертельний бій разом з Повелителем, а залишився вдома.

Вовчара готовий був спопелити мене поглядом, ледве стримувався, щоб раніше не накинутися на свого кривдника.
— Якщо ж він програє не лише рукопашний бій, а й спаринг проти цивільного, то в такому випадку все залежатиме від вашого мудрого рішення, Володарко. Хоча на мій погляд, тоді він не вартий носити звання командувача флоту Повелительки. Це лише моя думка.

— Лорде Вахмур, ви згодні з умовами?
— Цілком згоден. Я вибираю бій зі зброєю, будь-якою зброєю.
— Готові? — запитання Горгони.
— Так.
— Я, як піонер, завжди готовий, — відразу ж зазвучав гонг.

Лорд блискавично метнувся до мене. Але на півдорозі він ніби наткнувся на стіну, тільки кістки затріщали. Він, звісно, такого не очікував, а сподівався на легку перемогу. Відскочивши на пристойну відстань, вовчара вже так необачно не кидався, а уважно стежив за кожним моїм найменшим рухом. А я «стояв» в кількох метрах над підлогою і не рухався. Лорд обережно пересувався, намагаючись не проґавити мого руху.

І ось він здається спіймав момент, коли я «послабив» свою увагу і різко підняв анігілятор. Але вистрілити з нього не встиг, як той перетворився на купу заліза, розрізаний шакрамом. Мить і бластер став марним. Лорд зрозумів, що він зіткнувся з сильнішим противником, ніж він, але здаватися не хотів. Адже він мав таку силу, що навіть старійшини інквізиторів були значно слабші за нього. Секунд за десять лорд був повністю беззбройний. Я відкинув убік меч і сокиру.

— Ну що лорде? Не допомогла тобі зброя? Тепер сподівайся лише на свою силу та реакцію.
Я міг його звісно нейтралізувати у перші миті бою. Але тоді не було б видовищності. І більшість із тих, хто спостерігав за нашим боєм, так і не зрозуміли б, як лорд програв. Природно, вважали б це випадковістю. А так всі чудово бачили, що лорд набагато слабший і повільніший. Секунд десять ще знущався з нього і з максимальною швидкістю, сповільнивши час, рвонувся до вовчари. Він навіть помітити нічого не встиг, як його серце опинилося в моїй руці.
— Ох, — такий звук подиву пролунав на всіх кораблях.

— Лорде, ви бачили своє серце в чужих руках? — все ще не розуміючи нічого, вовчара опустив погляд на своє серце, що тріпотіло в моїх руках. І беззвучно посунувся на підлогу. А я незворушно помістив його серце крізь розірвану броню на місце, ще за кілька секунд лише помаранчева пляма тіла, та розверзнута броня нагадували про те, що лорд ганебно програв.

— Лорде! Підйом, годі лежати!
Вовчара різко підхопився і ледве встояв на ногах. Він схопився за груди. Хоча метаболізм у нього дуже високий і за кілька хвилин він був у повному порядку.
— Лорде, у рукопашному бою ви зазнали нищівної поразки. Я не уявляю, навіщо Повелитель тримав біля себе такого слабкого бійця, — глузливо, роздумуючи, казала Ванда, — я не думаю, що стане в нагоді такий боєць. На мій погляд, ви можете бути не більше, ніж звичайним бійцем. Лорде Вахмуре, за вами вибір на якій техніці будете змагатись.

— Винищувач флагману.
— Шамане?
— А я політаю на тарілочці. Прошу всіх вільних жителів відлетіти на безпечну відстань. Можливе зіткнення, — телепортнувся на Одіссей і вилетів на тарілочці Кроноса.
— Чи можу я телепортуватися на свій корабель?

— Звісно. Мишолови, прибрати силові поля з флагману, — тільки-но зникли пастки, лорд опинився на своєму кораблі. І миттєво по моїй тарілці відкрив загороджувальний вогонь з усіх видів озброєння флагману.
— Нікому не стріляти! — наказала Лія, — Шаман сам розбереться.

Наступної миті половина гармат корабля була відірвана «з м'ясом», інші перестали піддаватися управлінню з командної рубки, а сам корабель закрутився, як гіроскоп і незабаром почав розвалюватися на шматки. Броня корабля лопалася, не витримуючи такої відцентрової сили. З цього корабля, що розвалювався, вилетів невеликий швидкий кораблик. Чимось нагадував космічний винищувач Землян, але в кілька разів більший.

Лорд, не соромлячись, відкрив по мені вогонь бойовими зарядами. Я недаремно попереджав, щоб вільні жителі відлетіли на безпечну відстань. Але потрапити в плоску маневрену тарілку (з усіма можливими апгрейдами) він не міг. Я бойової стрілянини не відкривав, використовував лише лазерну указку. Усі чудово бачили десять попадань лазерної указки по винищувачу.

— Лорде, награвся? Настав час і честь знати, якої в тебе немає, — телепортнувся безпосередньо до вовчари в кабіну, — спааати!
Прихопивши сонного лорда, повернувся на тарілку. Пришвартував її на місце і повернувся з сонним лордом на плечах до командної рубки Горгони.
— Лорде, підйом! — вовчара відразу ж кинувся на мене, але він лише встиг зрушити не більше, ніж на півметра, як всі його кінцівки були охоплені вогняними кайданами. Проти них він нічого не міг вдіяти.
— Повелителько Вандо, хто в цього паразита зам?
— Лорд Берінтер.
— Прошу вас запросити його до нас.

— Лорде Берінтер, ви мене чуєте?
— Так, моя Володарко. Бачу та чую.
— Наказую негайно прибути до мене, — в цей час Лія наказала звільнити від пасток корабель заступника. За мить ще один вовчара з'явився в рубці Горгони і покірно схилив голову перед Володаркою.

— За вашим наказом прибув.
— Шамане, навіщо вам потрібен заступник командувача?
— Подивимося, чим дихає Беренгер.
— Вибачте, але мене звуть лорд Берінтер.

— Та мені пофіг. Вахміре, мене цікавить, як давно ти продався покійному Володарю Бухвірну. І яку інфу ти йому зливав? Говори лише правду! І нічого, крім правди!
— Бухвірн завербував мене, коли ми літали на світовий бій. З того часу я і вів шпигунство на користь Бухвірна.
— Вважаю, цього достатньо. Беренгере, що ви можете сказати про свого командира?

— Негідник! Як же я не відчув, що поряд зі мною – зрадник? Володарко, я готовий понести заслужене покарання, — лорд опустився на коліно.
— Лорде Берінтер, мені вас карати нема за що. Прошу вас прийняти командування флотом. А що робити з Вахмуром, навіть не уявляю.
— Володарко, дозвольте пораду. Його необхідно допитати, а потім повернути у флот звичайним бійцем.

— Шамане, він по вас стріляв, а ви мені радите його помилувати?
— Звісно, крім того, йому терміново потрібна буде пара (протилежної статі), — підморгнув я Ванді.
— Хай буде так! Лорде Берінтер, відтепер ви керуєте флотом, вільні.
Новий командувач повернувся на свій корабель. В цей час Лія наказала Горгоні припинити трансляцію.

— Горгоно, антизвуковий захист!
— Виконую.
Ванда незрозуміло дивилася на Лію.
— Шамане, приступай, — я хвилин десять попрацював над лордом (працювати треба було мені, а не колишньому заступнику командувача, адже для успішного впливу потрібна значно більша сила, ніж у лорда). Коли закінчив його захлеснуло нестримне сексуальне бажання.

— Лорде, створюй собі фантом у вигляді баби і трахай сам себе.
Вовчарі не залишалося нічого іншого, як відтрахати самого себе (свого ж фантома). Для цього ми відправили його у супроводі роботів Горгони до кімнати відпочинку.
— Вісе, чи могли б ви з'явитися до нас? — телепатичне запитання Лії.
За мить Віс був біля нас. Він ввічливо привітав Володарку.
— Слухаю вас, генерале, — повернувся він до Лії.

— Перепрошую, наміснику, що відриваємо вас від важливих справ. Але питання дуже делікатне. Вам і Повелительці необхідно контролювати весь Всесвіт. Оперативний контроль та надійний захист Всесвіту можливий лише за наявності флоту вільних жителів. Вісе, ви не заперечуватимете, якщо і Володарка матиме свій флот у зетці?

— Генерале, я тільки ЗА! Тим більше, що ми намагаємося не втручатися у військові проблеми білкових. А якщо Володарка матиме свій флот вільних жителів, то від цього нам Духам лише легше. Багато проблем Володарка зможе вирішувати самостійно. Особливо щодо агресії.

Я пропоную не обов'язково на найвищому рівні вирішувати питання з флотом. Думаю, достатньо буде тісної дружньої співпраці між командувачами флотів. Командувач моїм флотом у будь-якому випадку продовжує підкорятися не тільки мені, а й вам, шановна Геро. Адже це досі ваш флот. Велика вам подяка за нього. Володарко Вандо, ви згодні?

— Звісно. Хто хорошому не радий?
— Якщо до мене запитань більше немає, дозвольте піти.
— Вісе, дуже дякую, — Віс «випарувався». У нього зараз турбот побільшало. Всесвіт – це не цивілізація.
— Ліє, що означає флот вільних жителів?
— Повелителько, не дивлячись, на те, що у вас занадто багато турбот, я пропоную приділити цьому питанню ще деякий час і не лише дізнатися, а й почати будувати флот вільних жителів. Для цього ми зараз перемістимось з тривимірного простору до восьмивимірного, по-нашому зетку. Там ми вам все розповімо, пояснимо та допоможемо.

— Мишолови! Забрати пастки! Вільні жителі! Не знімаючи невидимок, розосереджуємося подалі від флоту Володарки та йдемо в зетку!
У зетці пояснили Ванді всі премудрості вільних жителів. Познайомили її з командувачем флоту вільних жителів. Розповіли про всі переваги такого флоту. Пообіцяли надавати допомогу у побудові її особистого флоту. Запропонували так само, як і в нашому рідному Всесвіті організувати базування нової Верховної Ради на Марсі.

— А навіщо мені тоді потрібний флот під командуванням лорда Берінтера?
— Як казала наша Повелителька: армія має годувати себе сама. Бійці флоту мають унікальні можливості. З їхньою допомогою базу на Марсі можна побудувати в найкоротший час. Для всіх у вас є лише флот під командуванням лорда (навіть він має так вважати). Це флот Володарки.

Крім вас, про флот вільних жителів не має знати ніхто (включаючи і голову контррозвідки). Маючи відомості сторожових кораблів вільних жителів, ви зможете виявити та знищити флот агресора протягом кількох секунд, незалежно від місця висадки. А якщо ваш командувач флотом вільних жителів дружитиме з флотом намісника Віса, то вони зможуть у будь-який момент вам допомогти. Так само, як і ви їм.

Ось помилуйтеся, як у нашому світі Духи стали на захист Володарки, — Лія показала закінчення бою і вказала на величезну кількість трупів (загиблих духів), — як бачите Духи гинули, але захищали Володарку. Якщо і ви так само ставитиметеся до них, то це дасть вам велику перевагу. І вам буде набагато легше керувати Всесвітом і захищати його від посягань з-за меж. Тим більше, що вами опікується сам намісник світлих Духів.

Є ще дуже важлива річ із вашою участю у бою. Ніколи не треба брати участь у бою особисто. Лише ваш фантом. Ви маєте зараз величезну унікальну силу. Багато Повелителів слабші вас у декілька разів, але це не означає, що вас не зможуть вбити. Сила вашого фантома дорівнює вашій. Якщо вбивають фантома, це боляче, але не смертельно.
— Дякую. Я зрозуміла. А що робити з Вахмуром?

— Нічого. Сила в нього лишилася. Якщо ви його переконаєте, що кораблі — це такі ж розумні істоти, як і він, а також, що з ними треба і можна дружити (ви вже переконалися в силі такого флоту), то можете призначити його командувачем вашим флотом вільних жителів. Але тепер він ніколи не зрадить. Вірнішого бійця вам не знайти. Ось і він до речі. Забирайте свого бійця.
— До зустрічі, друзі. Вахмур, за мною, — Повелителька зникла, а за нею і вовчара. Ось як буває. У нас Вахмір найвідданіший член Верховної Ради, а тут був зрадником.

— Льонь, а можливо над ним хтось попрацював ще раніше? Понад дві тисячі років тому.
— Все можливо. Але я хочу додому. Мені вже набридло тут. ТИ, ХРЕН МОРЖОВИЙ! ПОВЕРНИ НАС НАЗАД!!!
— Хі, хі, хі. Думаєш цей хтось тебе почує?
— Навіть, якщо не почує, нехай знає, що я більше палець об палець не вдарю заради порятунку когось у цьому чужому для мене світі. Пішов він нахер. Зумів влаштувати перехід сюди, нехай підлаштовує й повернення.

— Ти вважаєш, що хтось інший, а не ти винен у тому, що ми опинилися тут?
— А ти досі мене звинувачуєш? Тоді згадай репліку Рона: «Ось кого мені радили». З іншого боку, нічого випадкового не буває. А якщо не буває, то ми потрапили сюди не випадково, а з чиєїсь волі. Як Віс казав: це ви думаєте, що чините з власної волі, насправді так вирішив Дух (ваш дух). І взагалі. У мене мільйон невирішених питань. Які мене роз'їдають зсередини. Горгоно, допоможеш?

— Слухаю вас, командоре.
— Покажи мені фотку Місяця.
— Вам виготовити на папері?
— Спершу покажи, — з'явилася голограма. Красиве зображення, жовтого кольору на освітленому боці, і блідо-білого кольору на темній стороні.

— Горгоно, скажи мені, звідки взялось біле свічення на неосвітленому боці, якщо немає атмосфери (точніше майже немає), яка могла б розсіювати та рефрактувати сонячне проміння.
— Випромінювання йде через те, що при освітленні Сонцем поверхня розігрівалася від променів зірки.

— Ось тут хрен ти вгадала! Якби це було від нагрівання сонячним промінням, то, по-перше, випромінювання йшло б в інфрачервоному діапазоні (нагріта за день поверхня віддавала б уночі тепло). По-друге, це випромінювання було б нерівномірним. Сильне відразу після переходу в тінь. І найслабшим перед виходом із тіні. А воно рівномірне по всій неосвітленій поверхні та й спектр не тепловий. А тепер зафіксуй зображення і видай його в запису, — зображення Місяця змінилося з жовтого кольору на білий з різними відтінками (чорно-біле зображення).

— Горгоно, що в тебе з передачею кольору? Чому зображення наживо було одного кольору, а в запису іншого?
— Льонь, хвилинку. А що в Одіссея?
— Одіссею! Видай нам зображення Місяця у запису, — з'явилася ще одна голограма у чорно-білому зображенні.

— Я просив не чорно-біле зображення, а кольорове!
— Командоре, я не можу пояснити, чому виходить зображення не кольорове.
— Гаразд. Залишимо цей факт, як  такий, що не заслуговує на увагу. А тепер мої милі розумні кораблики покажіть нам сонячні затемнення, які видно з поверхні Землі. Повні затемнення, — з'явилися інші голограми, на яких було показано в русі (динамічно), як Місяць починає закривати сонячний диск.
— Стоп! — наказав у той момент, коли Місяць якраз перекрив Сонце. Була видна лише сонячна корона.

— Хто мені зможе пояснити, яким чином Місяць знаходиться точнісінько на такій відстані, що ідеально підходить за кутовим розміром до Сонця? І так було споконвіку. Усі затемнення повторюють одне одного. І завжди кутова величина Місяця абсолютно збігається з кутовим розміром Сонця. Але ж Місяць обертається не круговою орбітою, а еліпсоїдною. Та й Земля мотається навколо Сонця теж еліпсом. Тому, звісно, змінюється, як кутовий розмір Сонця, так і Місяця.

Дайте відповідь розумники, чому ЗАВЖДИ(!!!) Місяць має під час затемнення Сонця абсолютно ідеальний кутовий розмір із Сонцем? Окрім зміни орбіт (точніше зміна відстані від Землі до Місяця і від Землі до Сонця), як впливає на це космічне тіло сонячний вітер, який може вас розумників розігнати до половини швидкості світла?

Вчені, як тут, так і в нашому Всесвіті стверджують, що припливи та відливи на Землі – це вплив Місяця. Але чому він впливає на воду в морях та океанах, але не впливає на воду, що міститься у хмарах? А також вплив на траєкторію Місяця метеоритних ударів?

У відповідь могильна тиша, відповіді ніхто не знав.
— Відставити пошук відповідей! Льонь, перестань! Згадай, як ти спалив побутового робота! Бракувало, щоб ти знищив бортові комп'ютери наших кораблів. Ти вже починаєш страждати на маразм!
— Я хіба сперечаюся? Нехай я маразматик. Але місячних загадок було багато в моєму часі, вони залишилися і в твоєму. Горгоно, видай мені дані по Місяцю: масу, об'єм та середню щільність речовини.

— Обсяг місячної кулі дорівнює 2,2 х1010 км в кубі, або 0,02 від обсягу Землі. Маса 7,35 х10 в 22 степені кг або 0,0123 від земної маси. Середня густина 3,35 грам на сантиметр в кубі.
— Чудово. А середня густина порід Землі 5,6 г/см3. Майже вдвічі вище. Невже тоді Місяць складається лише із легких хімічних елементів? Чи він порожній всередині? Але, якщо порожній, тоді це штучний супутник Землі, а не природний. Хто тоді його створив? Для яких цілей? Для дармового освітлення у нічний час? І чому ми обходимо увагою найближче до Землі космічне тіло? У той же час цікавлячись тим, що розташовано фіг його знає де? Чому досі вчені не змогли дослідити те, що в них під носом? Вважаю, що Місяць створила розвинена, дуже розвинена цивілізація і використовувала вуаль неуважності. Точно так, як ми для своїх «капличок».

— Льоню, припини! У мене вже голова тріщить від твоїх запитань. Краще давай позасмагаємо на Землі.
— Сонечко, з величезним задоволенням. Хоча щось мені не по собі.
— У мене теж, якесь почуття небезпеки. І воно незрозуміле, начебто дуже сильна небезпека, водночас начебто її немає.
— Вирішено. Линяємо на Землю. Вважаємо це відпусткою із відпочинком на морі.