Епілог

Троє дітей гуляють у королівському саду, а я, мої друзі, чоловік і Усві сидимо за столом. 

-Слухайте, королево Яно, а чи можна брата моєї дружини, Станіслава і його сім'ю викупити у вигнанців? 

-Нет можна, моя влада на них не поширюється, у них свої закони. 

-Їхній мер мені теж так сказав, - сумно сказав Усві. 

-Ваша Величність, а приїзжайте а рамменське фатонство у гості, і ви, і король, і наші друзі, й Ростик, і Софійка, і діти, - запросила усіх Ярослава. 

-Обов'язково при їдемо, у вас, до речі, красиво. 

-І у нас завжди літо, якщо набридне дощовий сезон, то приїзжайте до нас, - додав Усві. 

-Я не можу, до речі, наважитися поїхати у вимір омельців, все боюся їх зустріти, хоча звичайні громадяни там були. 

-Ваша Величність, ми знищили омельців, боятися нічого, - сказав Ростик. 

-Обов'язково наважуся навідати той вимір. 

-Сподіваюся, що наші народи завжди будуть жити в мирі й ніколи не будуть ворогувати, - сказав Усві. 

-Я думаю, що і ми, й наступні покоління будемо жити в мирі й злагоді, - відповіла я.

Ми гуляли до ночі потім гості роз'їхалися. 

Я у своєму вимірі рідному, поруч зі мною йдуть Макс і Костя. 

-Яна! Це ти?! 

Я обернулася й побачила бабусю Римму. 

-Так, це я, тепер я королева в паралельному вимірі. Я ще не забула, як ти мене з дому вигнала, бо я співала й грала на піаніно. 

-Я боялася, що тебе знайдуть вороги й уб'ють. 

-Тепер боятися нічого, там мир. А ти могла не поводитися, як тиран, а все все нормально мені пояснити? Усе, нам час іти. 

-А це твої чоловік і син? 

-Я Костя

Хлопчик широко посміхнувся. 

-Бувай, бабусю. 

Ми пішли, а бабуся Римма крикнула нам услід:

-Заходьте до мене у гості! 

-Бабуся вчинила жахливо, коли вигнала тебе з дому і тепер думає, що ти її пробачиш. А можна було просто поговорити з тобою, - сказав  Макс. 

-Це моя бабуся? 

-Ні, прабабуся, синку, - відповіла я.

-Пробач їй, мамо, адже люди не завжди знають, як правильно потрібно діяти, вона робила, як могла. 

-Може, твоя правда. Я спробую їй пробачити, хоча не знаю чи зможу. 

Королівство процвітало, ми з Максом правили, виховували Костю. 

Ми були щасливі, разом  вирішували проблеми, якщо вони виникали, дружили з роммельцями. Нарешті в королівстві мир і процвітання.