Знайомство

До мене у гості приїхала знать роммельців на бал, усе було готово, музика грала, гості танцювали. 

Ярослава сидить за столом і сумує, раптом до неї підійшов роммешьський фатон. 

- Красуне, можна запросити вас на танець? 

- Можна. 

- Як вас звати? 

- Ярослава. 

- Ви найпрекрасніша дівчина, яку я коли-небудь бачив. Завтра ж пришлю послів, щоб посватати вас. 

- Але ж ми ледь знайомі. 

-У нашому вимірі ніхто не залицяється й не зустрічається, сподобалися одне одному й одружилися. 

- А якщо шлюб не приніс нікому щастя? 

- Розлучилися. Я думаю, що ми з вами будемо щасливі. 

Ярославу здивувала таке легке відношення до шлюбу. 

Фатон зробив пропозицію Ярославі, дівчина ризикнула й погодилася вийти заміж за фатона і стала фатоною роммельців. У них народилася донька, вони назвали її Ізольда. 

Ярослава познайомила фатона зі Станіславом і Софією, а через деякий час і з Ізольдою. 

- Брате, ти не шкодує, що хотів втілити план, який провалився? 

- Ні, не шкодую, адже у мене є діти, які не вищі статусом за мене, їхнього батька. 

- Також у тебе є прекрасна дружина, бережи Тамілу. 

- Дурна вона, не потрібно було жертвувати своїм звичним життям заради мене. Я її не кохаю, але живу з нею. 

- Але якби вона не пожертвувала, то у тебе не було б Саші й Михайлика. 

-Може, й так. 

Підійшла Таміла. 

- Стасе, діти, йдіть до столу! 

Діти попрощалися з Ізольдою і побігли, Стас пішов, а Усві, Ярослава й Ізольда поїхали додому.