Омельці

Шкода, що так вийшло. Я мала перевірити його почуття, я ж знала, що можуть бути претенденти не на моє кохагня, а на трон. Нічого, це був  урок для мене. Буду просити Матвія, щоб читав думки. 

Я сижу й намагаюся сконцентруватися на документах. Хоч і пройшло 5 місяців, але мені досі боляче про це згадувати. Перше кохання дуже болюче й довго забувається. 

У тронний зал зайшла стривожені Таміла. 

-Ваша Величність, по вулиці ходять омельці й убивають людей. 

Я побігла до Матвія й наказала зібрати солдат, пояснила чому. 

Матвій швидко зібрав солдат, я, Ярослава, Таміла й Макс теж вийшли на вулицю. 

Ми билися довго. Коли бій майже завершився, на мене напав омелець, почав душити. Матвій його відбив, а Макс схопив мене й поніс до замку. 

-Яно, тримайся, зараз тебе огляне лікар. 

Макс мене приніс і покликав лікаря. Я втратила свідомість. 

Коли я прокинулася, то поруч побачила Макса. 

-Яно, ми відбили напад, знищили усіх омельців, їхній світ тепер нам належить, - радісно повідомив друг. 

Я посміхнулася. 

-Яно, як ти почуваєшся? 

-Добре, але голодна. 

Макс негайно покликав повара й велів принести для мене їжу. 

-Я тебе кохаю. 

Макс поцілував мене в губи. 

Після вечері я покликала Матвія й веліла читати думки Макса. 

-Ваша Величність, Максим дійсно Вас кохає таємно, він Вас кохав ще до того, як Ви стали принцесою, але боявся зізнатися в почуттях. 

-Макс, я теж тебе кохаю, щастя було весь час поруч, а я не помічала. 

Матвій пішов, а ми з Максом поцілувалися.