Сюрприз

Ми зі Стасом прокинулися, він мене  поцілував і ніжно прошепотів:

-Доброго ранку, Моя Королева. 

-Доброго ранку, коханий, - прошепотіла я. 

Ми поцілувалися. 

-Ви сьогодні надовго їдете до мого брата й Софії в гості? 

-Я їду до Жені й Лариси, туди приїдуть Ростик і Софійка з Богданчиком. 

-А ти скоро повернешся? 

-Увечері, десь о четвертій або шостій годині вечора. 

-Буду чекати на тебе з нетерпінням. На тебе чекає сюрприз. 

-А який? 

-Коли приїдеш, то побачиш, тобі сподобається. 

-З нетерпінням чекатиму вечора. 

Ми з друзями поговорили, добре і цікаво провели час. 

Увечері я приїхала в замок. Мене зустріли слуги й подруги на порозі, похлопали в долоні. Вийшов Стас, одягнений в парадне. Граф став на одне коліно, вийняв з кишені обручку й сказав:

-Моя Королево, чи згодні Ви вийти за мене заміж? 

-Я згідна стати королевою Літенко. 

Я радісно посміхнулася. 

Стас підвівся, одягнув мені обручку на палець, узяв мене на руки й покружляв. 

Макс за цим спостерігав, йому неприємно це бачити. 

"Я доведу, що грав Літенко Станіслав не кохає Яну, а лише хоче стати королем", - подумав хлопець. 

Ми зайшли у замок, відразу пішли в нашу кімнату вона прибрана по-романтичному: по всій кімнаті розкидані пелюстки червоних троянд, на стіни прикріплені сердечки з картону, горять гірлянди, світло вимкнене.

-Це все для тебе, моя королево, відтепер я буду називати тебе тільки на "ти", так правильно, адже я твій наречений, а ти моя наречена. 

Ми цей вечір провели удвох.