Рано проявлений дар

Минуло пів року після тих подій. Злочинці в соляних шахтах працюють. 

Зараз я сижу в саду й п'ю чай, поруч зі мною сидять Ярослава, Софійка, Таміла й Лариса. 

-Як у вас із Ростиком сімейне життя? - запитала я. 

-Чудово. Хочемо з'їхати від свекрів у свій будинок. 

-У нашому вимірі чи твоєму хочете поселитися? - запитала Ярослава. 

-У цьому. 

-Заживите окремо, щастя вам, - побажала я. 

-Скоро у нашій сім'ї буде поранення. 

-Софійко, ти вагітна, - радісно запитала Ярослава. 

Софійка посміхнулася й ствердно кинула. 

-Головне, щоб дитина була здорова, - сказала Ярослава. 

Наступного дня Ростик і Софійка переїхали в свій будинок. 

Через 9 місяців у них народився син, його назвали Богданом. 

Я сижу в тронному залі. За віком зараз дощовий сезон. У зал зайшла одна зі служниць, вклонилася. 

-Ваша Величність, до вас прийшов Граф Літенко, просить прийняти його. 

-Який саме? 

-Ростислав. 

-Хай заходить. 

Служниця вийшла. 

Зайшов Ростик, вклонився. 

-Доброго дня, Ваша Величність. У мене серйозна справа. 

-Говори. 

-Мій син уже почав телепортуватися. 

-Так рано? Дар же проявляється не раніше, ніж у п'ять років, а Богданчику лише пів року. Я подзвоню своїм радникам, а ти привези сина завтра на одинадцяту годину дня. 

Ростик вийшов, а я зателефонувала своїм радникам й сказала, щоб вони  зібралися завтра об одинадцятій годині дня. 

Лариса гуляє у саду. Назустріч іде Женя. 

-Графине, що ви робите в саду? 

-Ось вирішила прогулятися, поки немає дощу. 

-Здається, накрапає. 

-А я ж не одягла кофту. 

Полив дощ. Женя зняв із себе кофту й одягнув на плечі Лариси, прикрив її собою й вони побігли в замок. 

-Євгене, це так люб'язно з вашого боку. Я вам вдячна, - сказала Лариса, коли вони опинилися уже в замку. 

-Називайте мене просто Женя й перейдемо на ти, адже ми давно знайомі. 

-Ходімо у їдальню, Я скажу Михайлина хай чаю на ллє тобі й мені, дасть щось до чаю. 

-Мені треба переодягнутися в щось сухе. 

-Точно. Іди, я теж піду й переодягнуся, потім усе організую. 

Лариса пішла в свою кімнату, Женя дивився їй услід, а потім пішов у свою кімнату. 

Через хвилин 10 він прийшов у їдальню. 

-Михайлино, доброго дня, зроби дві чашки чаю! Є щось до чаю? 

-Доброго дня, Євгене. Ви не самі будете пити чай? До чаю є торт. 

-Я буду пити чай із графинею Гратенко Ларисою. Давай 2 куска торта. 

-Добре, Євгене. 

Михайлина пішла в кухню. 

Через кілька хвилин вона принесла чай, а її помічниця - два куска торта. Вони знайшли в кухню. 

Лариса зайшла, Женя підвівся, відсунув стілець. 

-Сідайте, графине. 

-Дякую, Євгене. 

Графиня сіла на стілець. 

Женя й Лариса, попили чай, поїли торта, поговорили. Коли пройшов дощ, то пішли гуляти. 

Наступного дня Я зібрала радників, розповіла їм про випадок із сином Ростика й Софійки. Виявилося, що таке в роду Літаків було. 

Артем сказав, що дасть плюшки, а потім і одяг, який буде блокувати прояв дару до п'яти років. Після цього гості поїхали, а я пішла спати.