Злочинці

Мені наснився сон: я граю на піаніно й співаю. Раптом я побачила жінку яку бачила у видінні, коли з'ясовувала хто украв таланти у підданих. 

-Врятуйте мене від нього. Це він мене змушує вчиняти злочини, - жінка шепоче. 

-Хто він? 

-Якщо я скажу, він уб'є мене. Він іще планує інші злочини. 

Навколо туман, ми стоїмо серед поля. 

-Все, він мене кличе. Ми живемо у землянці за містом. 

Жінка зникла, а я прокинулася. Зараз 9 година ранку. 

Я переодяглася й пішла в їдальню. За столом сидять Ярослава, Лариса, Таміла й Женя. Усі, крім Жені, підвелися й вклонилися, потім сіли. Слуги накрили на стіл для мене. 

-Яно, що у тебе за такий вигляд, наче ти привида побачила? - запитав занепокоїний Женя.

Я розповіла друзям про свій сон. 

-Не заважає, це просто сон, - сказав Женя. 

-Це у твоєму вимірі може бути просто сон, а у нас це може щось означати, - заперечила Лариса. 

-Тим більше, що її Величність грала на піаніно й співала, саме так працює її дар, - додала Таміла. 

-Може, жінці дійсно потрібна допомога, а, може, вона намагається себе виправдати й обманює. Можливо, це пастка, - висловила свої припущення Ярослава. 

-А Яна її побачила і жінка сказала саме те, що могла сказати наяву? - запитав Женя. 

-За допомогою свого дару. Вона може приходити в чужі сни, - відповіла Лариса. 

Ми поснідали, потім усі разом вийшли з їдальні. Перед нами з'явилися Гранні й Броззі. Племінниця тримає в руці телефон, вона віддала його мені. Я подивилася на екран і побачила, що телефонує Софійка. Я відповіла на дзвінок. 

Алло, привіт, Софійко.

Моя подруга плаче. Я стривожена. 

-Ростик зник ще учора. 

-Софійко, заспокойся і збирай речі, ми зараз же заберемо тебе. 

Я поклала слухавку й сказала:

-Ми прямо зараз заберемо Софійку, вона говорить, що Ростик зник. 

Всі нажахані цією новиною. Я, Гранні й Броззі перейшли з виміру у вимір і забрали Софійку. Перед цим Гранні й Броззі обстежили місця, де бували Ростик і Софійка. 

Броззі побачила, як Ростика викрали: підійшла людина в чорному уночі, коли хлопець вирішив прогулятися, узяла його за руку й зникла. Він не міг чомусь противитися. Гранні сказала, що було використано зілля, яке паралізує тіло людини. 

Ми усі, крім Гранні й Броззі сидимо в бібліотеці. Ярослава плаче, Софійка теж. Усі без настрою. 

Гранні й Броззі знайшли енергетичний слід викрадача і пішли за ним, нам вони сказали чекати в замку. Ніхто з нас не уміє переміщатися по енергетичних слідах. 

У бібліотеку зайшов Стас, він посміхався, поки не побачив заплакану сестру. 

-Ярославо, що сталося? 

Граф стурбований, сів біля сестри, узяв її за руку. 

-Ростик... Ростик.. 

Через плач дівчина так і не змогла сказати. 

-Ростик зник учора, - сказав Женя. 

-Чому ви сидите і не шукаєте його?! 

-Ростислава шукають Гранні й Броззі, вони пішли за енергетичним слідом викрадача, - відповіла я.

З'явилися Гранні й Броззі, разом з Ростиком. Софійка підбігла до нього й обняла, Ярослава також. 

-Ростику, з тобою все добре? Тобі не зробили боляче? - запитувала Софійка й цілкєувала чоловіка. 

-Ти бачив хто тебе викрав? - запитала Ярослава.

-Ні, людина вся закутану в чорне але я дещо чув. 

-Що саме ти чув? - запитала я. 

-Жінка говорила із чоловіком. Вона говорила, що досить чинити злочини, а він відповів, що її діти у нього і якщо вона хоче, щоб вони жили, то мусить підкоритися. Він наказав їй убити усіх, хто Вас оточує, а Вас привести живою. 

-Ваша Величність, у такому випадку накажіть виділити нам із Броззі хоча б найменші кімнати, ми маємо знаходитися поруч і захищати Вас, - сказала Гранні. 

-Вам виділять кімнати. 

-Ще, судячи з розмов, вороги співпрацюють з омельцями, - сказав Ростик. 

-Готуємося до війни, бою, чого хочеш, - сказала я. 

Невдовзі я розповіла усе Матвієві й наказала готувати армію до всього. Якщо разом зі мною щось станеться, хай він бере на себе керівництво королівством. Якщо мене уб'ють, то хай Матвій стає королем. 

Ніч. Я різко прокинулася від того, що мене хтось душить. Відразу ж я скинула людину з себе. У кімнаті з'явилися Броззі й Гранні, вони схопили  нападника й увімкнули світло. Це людина, закутана у все чорне. 

-Хто ти?! Як посмів чи посміла на мене напасти?!

Я розгнівана. 

Гранні зняла головний убір, це та ж жінка, яку я бачила у видінні. 

-Ваша Величність, кличте солдатів, хай ведуть її у камеру номер п'ять, - сказала Гранні. 

Я покликала охорону, жінку повели. 

Я поцікавилися чому саме у п'яту камеру потрібно посадити нападницю. Гранні відповіла, що унеможливила втечу з цієї камери.