Особисті справи

Вечір. Я зайшла у свою кімнату, на ліжку, а саме на подушці, знайшла аркуш паперу, загорнутий удвоє, а на письмовому столі стоїть букет троянд і тарілка борщу, а поруч- кастрюля з борщем, в іншій тарілці шашлик і хліб. 

Я розгорнула аркуш паперу і прочитала:

"Все це для прекрасної королеви. Це ще не все, є подарунок в шкафу. 

Твої очі прекрасні, як небо в ясну погоду, як захід Сонця, як місяць. 

Кохаю тебе, моя люба. 

Макс ❤"

Я посміхнулася. Красиві слова. 

Коли я відкрила шкаф, то побачила красиву сукню, поміряла її, вона мені личить і як на мене шита. Я переодяглася й сіла за стіл, почала їсти. Борщ переселений, я припинила їсти. Макс явно готував борщ самостійно, без допомоги кухарів. 

Я почала їсти шашлик, а він смачний. Макс постарався приготувати шашлик. Не вистачає тільки огірка, помідора чи салату. Нічого, і так смачно. Коли я поїла, то покликала служницю, щоб вона прибрала. 

Через годину в двері хтось постукав. 

-Заходьте! 

У кімнату зайшли слуги, один тримає букет квітів, а інший- коробку. 

-Ваша Величність, Вам передали ось ці подарунки. 

-Хто передав? 

-Нас просили не говорити. 

-Добре, залиште коробку, дайте мені квіти й можете іти. 

Слуги зробили так, як я сказала і вийшли. 

Я поставила квіти у вазу, відкрила коробку. У ній лежать туфлі. Я їх поміряла, вони не підходять до сукні, яку подарував Макс. Я знову переодяглася. Серед квітів я знайшла аркуш паперу, розгорнула його, прочитала любовний вірш і підпис: "З любов'ю до Вас граф Літенко, я безмежно кохаю Вас, для мене буде щастям, якщо Ви відповісте на мої почуття".

Говорять красиво, подарунки роблять хто які може. Подивлюся, хто мені сподобається з них, а, може, ніхто. Все залежить від їхньої поведінки. 

Раптом я почула звуки скрипки і барабана. Порізну ці інструменти створюють по-своєму красиву музику, але разом вони звучать жахливо, я так думаю. 

Я негайно вийшла на вулицю, коли Стас і Макс мене побачили, то негайно припинили грати. 

-Хлопці, що ви тут влаштували?!

-Ваша Величність, оцініть, будь ласка, хто з нас краще грав я чи Макс. 

-Скрипка і барабан добре звучать окремо, а не разом. Припиніть це, краще розійдіться по своїх справах. 

-Добре, так і зроблено, - відповів граф. 

Хлопці розійшлися, а я повернулася у свою кімнату. 

Ох, ці хлопці. Я посміхнулася й подумала:

"Хай постараються, я хочу побачити кому дійсно потрібна. Хто перший здасться тому я не дуже й потрібна".