Надзвичайна подія

Я сижу в тронному залі й перечитую державні документи, якщо треба, то редагую, рахую бюджет. 

Уже скоро почнеться сезон дощу, потрібно виділити гроші на теплий одяг. 

Відкрилися двері й у тронний зал забігла Люда й сказала:

-Ваша Величність, до нас приїхав барон Мартинюк Олександр, чекає Вашого дозволу, щоб зайти. 

-Скажи хай заходить. 

Дівчина вибігла, через дві хвилини зайшов барон. 

-Доброго дня, Ваша Величність. У мене термінова й тривожна справа: мій син і його наречена раптово втратили свої здібності. Також дехто зі слуг втратили здібності. 

-Олександре, я сповіщу своїх королівську комісію про цю сумну подію. Хай ваш син, його наречена й усі ваші слуги, які втратили здібності, приїдуть до замку завтра о першій годині дня. 

-Вони обов'язково приїдуть завтра. 

Барон пішов. 

Я пам'ятаю, як читала у книзі законів про те, що існує королівська комісія, її можна збирати у екстренних випадках. Дідусь не встиг під час нападу омальців зібрати комісію. 

Я негайно знайшла у книзі законів інформацію про королівську комісію, подивилася хто туди входить, а це: Микільський Іван, Криленко Ірина, Кроніцький Владислав, Артем і Марія Літенки. Я зателефонувала усім їм(номери знайшла тут же) і наказала негайно їхати до замку. 

За 2 години усі п'ятеро приїхали до замку, я особисто їх зустріла і провела у тронний зал. Ми усі сіли за стіл. Я пояснила і чому річ. Усі присутні занепокоєні, почали перемовлятися між собою. 

-Ваша Величність, це надзвичайна ситуація, потрібно ретельно дослідити її причини, тому Я прошу Вас від імені усієї комісії... - Артем Літенко не договоров, тому що раптово двері відчинилися і у зал забіг стривожений начальник безпеки і сказав, відхекуючися:

-Ваша Величність, вибачте, будь ласка, якщо я завадив Вам і найшанованішим людям королівства, але мені потрібно негайно повідомити вам тривожну новину. 

-Говори, Матвію. 

-У багатьох солдатів і їхніх рідних зникли здібності. 

Забігла стривожена Ася і сказала:

-Ваша Величність, майже усі слуги втратили свої здібності. 

-Ваша Величність, потрібно з'ясувати наскільки це глобальна проблема. Я вважаю, що син Олександра Мартинюка, синова наречена і слуги мають приїхати в замок негайно,- висловила свою думку графиня Літенко. 

-Маріє, ви праві, - погодилася я.

Через годину Назарій Мартинюк і слуги приїхали, я їх зустріла, провела у тронний зал, дозволила їм сісти за стіл, потім запитала:

-Назарію, а де ваша наречена? 

-Катерина приїде приблизно через 30 - 40 хвилин. 

-Добре, чекаємо на неї. 

Через пів години Криниченко Катерина приїхала. 

У залі також присутні мої слуги, які втратили здібності. 

-Отже, розповідайте, як і коли ви виявили, що у вас зникли здібності, згадайте, будь ласка, можливо, перед цим щось відбулося щось незвичне або ви зустрічали когось підозрілого. Першому надаю слово Мартинюку Назарію. 

-У мене був дар телепортації. Учора увечері Я хотів телепортуватися у наш будинок, який знаходиться за містом, зробив усе, як годиться, але у мене не вийшло вийшло.Я повторив спробу, але в мене нічого не вийшло. І сьогодні зранку нічого не вийшло. 

-Назарію, чи було напередодні щось дивне і чи не зустрічали ви когось підозрілого? - запитала я.

На мить Назарій задумався, а потім відповів:

-Учора в моєї нареченої був день народження я, звісно, був запрошений. Ми святкували в будинку. Мені стало погано і я вийшов на вулицю. Я стояв на порозі, раптом до мене підійшов якийсь незнайомець, закутаний у все чорне, щось прошептав незнайомою мовою й пішов далі. 

Катерина розповіла таку історію:

-Шановні присутні, моя історія така: гуляла Я у лісі, без слуг, абсолютно сама, насолоджувалася природою, раптом я побачила синє сяйво, з нього вийшов такий чоловік, якого описав мій наречений, чоловік щось сказав незнайомою , помахав посохом і розчинився. Після цього я перестала читати думки. 

Катерини, скажіть, а якого зросту той чоловік? - запитала Марія. 

-Середнього, худий, до речі. 

Я шпиталі інших, усі постраждалі бачили цього чоловіка. Усі його бачили саме в другій половині дня. 

Ми з радниками вирішили, що потрібно з'сувати чи є ще постраждалі, з'сувати чи є люди, на яких зустріч з незнайомцем не вплинула на дар і щоб вони патрулювали й затримали того чоловіка. А коли зловити того злодія, то змусимо повернути дар кожному постраждалому, але й самі будемо з'ясовувати, як це зробити. 

Після того, як усі розійшлися, я видала указ, в якому висловила письмово все, що було прийнято на зборі королівської комісії. 

Я сповістила Ростика й Софійку, вони обіцяли не повертатися, поки все не з'ясується.