Я солодко спала, мені снилося дитинство: мама ще жива, вона читала мені казку на ніч, обнімати, цінувала, казала, як мене любить. Уві сні я бачила себе п'ятирічною дівчинкою.
Я прокинулася від голосу Мар'яни.
- Ваша Високість, прокидайтеся, будь, ласка, справа термінова.
Я прокинулася, голос Мар'яни стривожений, її обличчя також стривожене.
Я зрозуміла, що справа дуже серйозна. Я негайно підвелася з ліжка.
- Мар'яно, що сталося?
- Ваша Високість, прошу пройти в зал для занять з музики.
- Через кілька хвилин буду, тільки переодягнувся.
- Добре, але не боріться.
Мар'яна вклонилася і швидко вийшла.
Я переодяглася з нічної сорочки і першу сукню, яка потрапила мені під руку, розчесалася, взулася і пішла в зал. Усі мої друзі тут.
- Женя, візьми гітару, грай, - наказала Я.
- Але ж, - почала протестувати Мар'яна, але я її перебила.
- Не заважай.
Мар'яна більше нічого не сказала.
Женя заграв, але нічого не відбулося. Потім Софійка заграла на піаніно, але також нічого.
Макс заграв на барабані й на стіні я побачила фрагмент бою.
Потім мій друг заспівав і усі побачити грандіозний бій нашого війська і омальців.
- Мар'яно, грай на піаніно, Ярослава, співай, разом з нами, Ростоку, грай на гітарі, Старе, бери скрипку і грай. Максиме, бери і грай на барабані.
Вийшла не гармонійна композиція, але наші люди перемогли. Грали ми аж до вечора.
Коли ми вийшли в коридор, то побачили Аста, який біжить і радісно кричить:
- Перемога! Ми перемогли!
Усі вийшли зі своїх кімнат.
Аст зупинився перед королем, вклонився і сказав:
- Ваша Величність, наші перемогли.
Аст це сказав радісно.
Король наказав повертатися з підвалу в палац і готуватися до святкування.
Весь день усі готувалися до свята, всю ніч святкували.
Гості роз'їхалися аж увечері наступного дня.
Відредаговано: 17.03.2023