Талант

Мене звуть Яна, мені 18 років. Я живу з бабусею Риммою. Навчався на перукаря (скоро закінчу технікум). Взагалі Я хотіла вступати в  музичне уяилище, але бабуся категорично проти, тому після  закінчення школи я вступила, куди вступила. Бабуся хотіла, щоб я отримала вищу освіту, але я не захотіла. Після довгих дискусій бабуся погодилася з моїм вибором. Я запитувала в бабусі чому вона проти того, щоб я робила музичну кар'єру, але вона розумної відповіді не давала на це питання. 

Я думаю, що мама мені дозволила б, але вона померла, коли мені було 11 років, я дуже сумую за нею. 

Батька я ніколи не знала, я запитувала в бабусі хто він, вона відповідала, що він один з легковажних музикантів і вона не хоче, щоб я була такою ж. 

Тому про все, що стосується музичної кар'єру в нашому домі говорити заборонено. 

В технікумі у мене з' вилися друзі: Софійка, Женя і Максим. Хлопці для мене, як брати і для Софійка теж. 

Виявилося, що Софійка грає на піаніно, Женя- на гітарі, а Макс на на барабані, також він уміє співати. 

Ми вирішили організувати музичний гурт. Макс не може одночасно грати й співати, тому ми вирішили, що в деяких виступах ми будемо співати дуетом, а на деяких я співатиму соло, а Макс буде грати на барабанах. 

Бабуся, звісно, не знає, що я співаю в музичній групі. Я її на свята в технікумі не запрошувала та й вона не дуже хотіла приходити. 

Скоро в нашій групі випускний. Наш майстер, Олег Вікторович, зібрав усю нашу групу(15 студентів) в аудиторії. 

-Отже, у вас, як ви знаєте, випускний. У когось є пропозиції, як буде тривати святкування?

-Ми з Яною і хлопцями можемо підготувати музичні номери, -сказала Софійка. 

-Але ж у хлопців буде свій випускний і їм треба теж підготуватися, -сказала я. 

Женя і Макс навчаються на зварювальників. 

-Я думаю, що у них випускний буде не в той день, що у нас. Отже, Софією, Яно, поговоріть з хлопцями і скажіть будете ви готувати спільні номери чи ні й підійдете до мене і скажете, -сказав майстер. 

У двері постукали.

-Заходьте, -дозволив Олег Вікторович. 

Показалася голова Жені. 

-Добрий день, Олеже Вікторовичу, а можна Яну на хвилинку? 

-Будь ласка, -десь там ззаду додав Макс. 

-Хлопці, заходьте, якраз потрібно потрібно з вами поговорити. 

Обидва хлопці зайшли. 

-Скажіть, ви згодні виступати на нашому випускному? 

-А коли випускний? -запитав Женя. 

-Тридцять першого числа. 

-Ніяких проблем, виступимо-, відповів Женя. 

Я задумалася, бабуся Римма також прийде на випускний. Що робити? Добре, потім по говорю з друзями. 

Женя  і Макс пішли, а ми далі обговорюємо випускний. Обговорили сценарій офіційної частини, де будемо гуляти неофіційну частину. 

Коли я вийшла із аудиторії, то побачила Женю й Макса. Ми пішли у кав'ярню, я замовила собі чай, Софійка-морозиво, а Женя і Макс замовили кави. 

-Друзі, я не можу виступити на випускному, -сказала я. 

-Але чому? -запитав здивований Женя. 

Я не розповідала про те, що моя бабуся проти. Зараз я про це розповіла друзям. 

-Не хвилюйся, Яно, тебе можна затримувати так, щоб тебе ніхто не впізнав, -сказала Софія. 

-Я домовлюся, щоб ведучий не називав хто виступає по іменах, а бабуся зай думає, що ти стоїш за кулісами, -сказав Женя. 

-А після виступу грим скинемо і ти підеш на неофіційну частину в своїй сукні, -сказав Макс.

-Дякую, друзі, це хороший вихід. 

Далі ми обговорили, які пісні співати будемо. Ми відкриваємо і закриваємо концерт. 

Невдовзі ми по домах розійшлися. 

Софійка пообіцяла, що узяти у своєї подруги усе, що потрібно для гриму ( вона навчається на актрису й працює у місцевому театрі). 

Я прийшла додому, зайшла у вітальню, бабуся сидить в'яже. 

-Доброго вечора, бабусю Риммо. 

-Доброго вечора, Яно. Чому ти затрималася? 

-Ми з групою обговорювали випускний. 

-Тільки сукню бери де хочеш, Я тобі купувати її не буду. 

-Звідки ж Я візьму гроші? Я ж ще не працює. 

За стипендію купиш, я тебе і так забезпечую. Я твою матінку виховала, і тебе. 

-Якщо ти не хотіла мене виховувати, то чому в дитячий будинок не віддала? 

-Щоб люди на мене пальцями тикали й говорили, що я єдину онуку в дитячий будинок віддала? Думай, що говориш. 

Бабуся Римма часто так говорить, ніби я винна, що народилася, що моя мама померла. Могла б і не обтяжувати себе моїм вихованням. Я думаю, що коли почну працювати, то переїду від бабусі. Часто провідати її не буду. 

-Добре, іди переодягайся і готуй вечерю. 

Більшість домашніх обов'язків я виконую, бабуся робить те, що їй подобається. 

День випкскного. Ми виступаємо. Мене затримували, вдягли парик. Я грала в сцені. Костюм, сукню, туфлі, мені позичила Софійка також вона мені зробила зачіску. Коли Я співала, то одягла маску кота. 

Ми з Максом співаємо дуетом. Раптом одна з дівчат з підтанцьовки зачепила маску і вона упала. У цей момент Я побачила обличчя бабусі, вона зла, впізнала мене, вдома мені влетить. Я все-таки доспівала пісню. 

Я переодяглася і ми пішли в зал, зайняли місця, бабусі вже немає. 

-Друзі, вдома мені  буде несолодко, бабуся мене впізнала, -пошепки сказала я.

-Ходімо гуляти, а зранку ми підемо до тебе у чотирьох, -шепотом відповів Макс. 

Я подумала, шо при друзях бабуся сильно лаяти мене не буде. 

Після того, як ми групою зустріли сонце, я і мої друзі пішли до мене додому. 

Коли ми підійшли до дверей, то побачили валізу, на ній лежить аркуш А4, складений удвоє. Я узяла його й прочитала:" Все-таки ти, невдячна, зайнялася музикою попри мою заборону. Тепер живи як і де хочеш. Я від тебе відмовляюся. 

Римма".

-Хіба це причина для того, щоб відмовитися від онуки? -запитав розгніваний Макс.

Женя подзвонив у двері. Почалися кроки, бабуся запитала:

-Хто там? 

-Бабусю, це Яна, відкрий, я хочу з тобою поговорити.

-Нам немає про що говорити, живи як хочеш, якщо така розумна.