1 Глава

- У зв'язку із скороченням бюджету, унаслідку закриття одної третини горнодобутних підприємств шостої директорії,  Гастальдом нашої директорії Естером Люгтером підписан наказ про скорочення штату відділу силових операцій, скорочено ВСО, під скорочення підпадають сорок відсотків відділу, у першу чергу попадають співробітники старші за тридцять років, а також співробітники, що не пройшли фізичні тестування ...

Керівник департаменту безпеки шостої директорії казав ще багато чого, але я вже його не слухав.. Скорочення, фізичні тести я завжди проходив з великим запасом, за це я не переймався, а от віковий ценз стаив на мені жирного такого хреста, адже тільки вчора я відсвяткував своє тридцятипятиріччя.

Я примусив себе зібратися і дослухати промову свого керівника, можливо ще є шанс, якщо хтось із молодих не здав фізичне тестування, я начебто на гарному рахунку у керівництва, усеж таки врятував життя на той час керівнику ВСО,  а зараз вже керівника департаменту, це було ще тоді, майже дванадцять років тому під час голодних бунтів.

... Під скорочення підпадають: Анджей Сільвер, Барт Грейвер,  Елайджо Кортнес, Стаффорд Джам, ...

Це кінець,  коли я почув із уст Вальтера, своє ім'я. Елайджо Кортнес, я тебе вітаю, ти став безробітним і нікому не потрібним. Мені хотілось на все плюнути і покинути будівлю департаменту, але я знайшов у собі сили достояти до самого кінця.

... У пам'ять за вашу доблесну службу, усі скорочені співробітники будуть отримувати половину свого окладу протягом шести місяців, а також безкоштовно отримують сферу та оплачений доступ до Парадісу на півроку. Прошу названих співробітників здати зброю та ID чип ВСО.

Декілька годин потому

Я як і ще вісімдесят колишніх співробітників ВСО стою у черзі на сдачу ID чипів, черга йде доволі швидко. Процес дуже простий, підійти до чергового офіцера, вставити чип до спеціального пристрою, що провірить його на підробку, після чого знищить. Коли черга дійшла до мене, офіцер здивував мене тим, що не став проводити процедуру,  а направив до сусіднього кабінета. 
 

Пройшовши до кабінету я був ще більш здивований, прямо напроти мене за столом сидів колишній керівник ВСО,  наразі керівник департаменту безпеки Вальтер Люгтер власною персоною, він навіть зачитував наказ Гастальда за допомогою голограми. 
- Здивований Елайджо?
Я як предписує статут ВСО став по стійці струнко і відповів:
- Саме так! Пане, керівник департаменту безпеки!
Він криво вхмильнувся та проговорив.
- Не тянися, ты вже більше не коп. 
- А..
- Що? Думав, раз я тут то твоє скорочення можно відіграти. Ні, це не так,  але я тобі повинен,  ты врятував мені життя і  я зроблю теж саме для тебе.
- Я не розумію.
- Скажи, Елайджо, що ти знаєш про Парадіс.
Я скривився.
- Віртуальна реальність, створена для бідняків, аби вони могли заробляти на своє "існування"
- Не зовсім так, цей проект розроблявся задовго до бунтів 2112-го. І розроблявся він не для всіх,  а для еліти суспільства, але відомі тобі події заставили Гастальдів допустити до Парадісу усіх. Як же лютував мій батько, коли більшість прийняла цю ідею. Звісно у маси пішла урізана версія, але всеж таки. Однак пройшов час і еліті сподобалося спостерігати за гравцями із низів. 
- До чого все це?
- Я завжди казав, що ти розумний. Ти знаєш, що наш світ помирає?
- Так, скільки там дають яйцеголові? Двісті років, триста?
- Вісімнадцять років.
- Що?!
- Вісімнадцять років, саме стільки вистачатеме ресурсів для виживання людства. 
- Але..
- Ніяких але, наші пращури довели наш світ до цього. 
- Ви хотіли сказати ваші пращури!
- Наші! Хтось у більшій частині, хтось меншій,  зараз це неважливо. 
 

Я промовчав, обдумуючи приголомшиву новину. Вальтер не перебивав мої думки. Зібравшись із думками я спитав:

- І що ж ви придумали,  вы дуже спокійний для того хто знає, що буде далі.
- Розумник, я ж кажу. Альфа чотири - далека планета, що зі слів вчених повністю пригодна для людства і може стати новим домом. 
- Я щось чув про неї..
- Все можливо, колись про неї говорили, але останні десять років уся інформація по ній секретна. 
- Ви казали про порятунок мого життя. 
- Ну не зовсім порятунок, але я дам тобі шанс. Космічний корабель Спереза-1 проходить останні тести, і скоро буде готовий до польоту, увесь екіпаж корабля під час перельоту буде поміщений у новійші сфери,  такі якими користуються лише влада. Дуже дорогий проект, який і прискорив таймер до кінця. 
- Ви пропонуєте мені пробитися на корабель силою?
Ха-ха-ха-ха 
- Ні, я пропоную тобі отримати на нього квиток. 
- Пфф, якщо їх і будуть продавати, то кредитів у мене точно не вистачить. 
- О, не переймайся, продаватись вони не будуть, але квиток для себе і двох членів своєї родини ти отримати можеш..
- Як?
- Парадіс. 
- Все ще не розумію. 
- А ти перебивай більше! Через два місяці стартує турнір у світі Парадісу, перша тисяча гравців кожної директорії отримає пропуск для себе та двох членів родини до Сперези-1.
- Ха! В мене більше шансів пробитися на човен силою зброї. 
- Ти знову не дослухав, турніра буде два, для досвідчених гравців та новачків по типу тебе.
- Зачекай, Зачекай, два турніри, сорок вісім директорій, по тисячі переможців додатком на кожного двоє цленів родини. Тобто врятуються лише двісті вісімдесят вісім тисяч чоловік із майже двадцяти семи мільярдів?
- У головному управлінні розраховують на двісті пятьдесят тисяч, бо..
- Стоп! Я вас зрозумів, залишилось лише два запитання. Навіщо це мені і навіщо це вам? І не кажіть тому що я врятував вам життя,  не повірю,  совість це не про Лютгеров. 
- Хлопчик мій, ти поранив мене у саме серце. Добре, все не скажу, тобі того знати не треба, все що тобі слід знати,  я де с ким забився, що моя людина займе призове місце, і я вирішив поставити на тебе. А навіщо це треба тобі,  питання ще більш просте – Софія Кортнес.
- Вона загинула дванадцять років тому. 
- Облиш це, ми обидва знаємо що це не так. Твоя дружина дійсно загинула у тому теракті,  але дочка вижила, хоч і втратила можливість жити поза куполом. 
Вальтер підготувався,  ніхто з моїх колег не знає про те, що моя дочка вижила і майже усі кредити що заробляв, я відправляю у санаторій Купол, одне із місць де ще залишились рослини і повітря більш пригодне для дихання. Легені моєї дочки майже не працююуть унаслідку теракту бунтівників і якби вона жила позакуполом, то давно б вже померла. Я подивився у очі Вальтера і сипло промовив. 
- Я згоден..