13

                                                    13

Всю дорогу до «Рифу», шельфового бакена, Ро намагався мовчати, відповідаючи односкладними фразами. З такою манерою бесіди було важко продовжувати розпитування, підшукувати і знаходити зачіпки для тем, що цікавлять мене. Лише раз Гері все ж довелося бути відвертим і видати стриманий монолог з приводу Елен та її «родинних» стосунків із батьком. 
- Весь комплекс тут, на Гекаті, це повністю заслуга Старого. І робота «Рифу» біля Розлому, особливий контингент глибоководників і афалінів та їхня робоча злагодженість - це однозначно завдяки його зусиллям. Фергюсон потрапила сюди лише тому, що Філіп виявився непоганим спецом - гідронавтом, а Фаллада її прямим родичем. Тим більше тим, що запропонував їй роботу з дельфінами в особливих умовах чужої біосфери.
- На скільки мені відомо, Розлом було відкрито ще під час Другої експедиції Яновського. А це приблизно, років так, сорок тому?
- Не знаю. Та й навіщо мені це, - відрізав Гері, дивлячись то на приладову панель, то на розмиту напівтемряву за бортом у зовнішньому екрані. - Вас же зовсім не стане цікавити історія посудини, що перевозить якісь там вантажі далекою транспортною лінією Великого Екстерра?
Пригнічено смикнув бровами, я відхилився на спинку крісла, добре розуміючи, що відвертого діалогу з Ролланом так і не виходить. І справа тут була не стільки в якихось мовчазних домовленостях між членами команди, особливому ставленні чи дружніх потураннях. А у звичайному людському характері...
- Коли вас призначили на комплекс, «Риф» уже функціонував на шельфі?
По переніссі батинавта пролягла вертикальна зморшка здивування і роздумування.
- Однозначно. Йому, напевно, без малого років вісім.
- А Полозов входив до складу команди батинавтів «Медузи» ще до вас?
- Так, - скосивши підозріло очі, Роллан недовірливо глянув на мене. - А це може бути важливим?
- Можливо, - задумливо протягнув я. - якщо брати до уваги той момент, що Розлом назвали на його честь. 
- Мені якось завжди здавалося, що Віктор Полозов і Дюранг абсолютно різні імена, - реготнув Гері.
- Однак, вам, напевно, зовсім нічого не відомо про самого Дьондюранга?
- Історія відкриття цієї бездонної щілини мене мало цікавить. Хіба що назва походить від імені загиблого там колись бідолахи десантника. 
Нарешті, я зміг хоч щось витягнути з незговірливого Гері, намацавши цікаву для мене тему.
- Дивіться, - я дістав уже досить погнутий на згинах листок. - Цьому знімку вже понад сімдесят років. Тут зображений колегіальний склад Інституту експериментальної біоніки та їхні видатні досягнення. Дюранг якраз серед них.
Вчепившись у рукоятки управління Роллан, немов недбало, подивився на фото.
- Ну і що? Яким чином це щось може доводити? - він знову звернувся до оглядового екрана. - Мені абсолютно все одно ким він був. Для мене Полозов залишиться чудовим гідронавтом і хорошим другом. Особливо після того, як він урятував життя мені й Ніці біля архіпелагу.
- Тоді, гадаю, вже варто, напевно, пояснити всі ці казуси з НД і ваші слова, сказані ще під час першої нашої зустрічі, щодо запізнення і безглуздостей у смерті Ченця з косатками - пастухами. Навіщо все це вам знадобилося наговорювати?.. - я забрав знімок назад.
- Невже смерть Віктора і сльози Елен нічого вам не довели?
- Тільки одне те, що всі перебувають у якійсь дивній ілюзії. І в кожного вона своя.   
- А ви так і не збагнули, що саме це таке?
- Відверто кажучи, і не здогадуюся досі. Перебуваючи на Станції вже п'яту добу, я так досі мало що зміг зрозуміти. - Схрестивши руки на груди, я дивився перед собою і не помічав нічого. - Для вас, утім як і для Елен, Віктор Полозов був людиною, батинавтом, який незрозуміло яким чином з'явився на Станції і увійшов до складу персоналу. Генріх Фаллада категорично відкидає його персону, припускає деяке божевілля всього екіпажу «Медузи» з цього приводу. І ось трагічна загибель цього гідронавта - глибоководника, що вже понад тиждень тому сталася і нічим не підтверджена, приводить декого в емоційний колапс. Але виявляється, що для Татсона і особисто для мене, Дюранг продовжує існувати, як живий об'єкт.
- Що ж вас у цьому не влаштовує? - Роллан підозріло похмуро дивився на мене. - Адже ви самі згадали «сирен» і загибель дельфіна.
- Так, але тільки як факт події, а не вигадки для емоційного шантажу, заради... Заради чого це все, Роллан?!
- Заради чого?! - невдоволено повторив про себе Гері. Ставало помітним, як внутрішня боротьба із самим собою змушувала його говорити болючу правду. - Починалося все досить просто: Фаллада проводив якісь випробування біля Розлому. При цьому Елен частенько стирчала з ним на «Рифі» чергуючи цілу добу на бакені. Там же і крутився Мерсьє. І комусь із них трьох спала на думку ідея пробити нейтринний заслін і запустити в утворений пролом когось живого.
- А до цього?..
Ро прикро замотав головою.
- Ні. Жоден із зондів так і не зміг протиснутися в цю щілину. Якийсь дивний силовий бар'єр.
- І під кимось живим малася на увазі - людина?
- Ви досить сміливі, - Гері презирливо підняв брову. - Навіщо ж ризикувати, якщо є риби. - Він відвернувся від мене і голосно невдоволено цикнув. - Філіп вельми непоганий технік. За тиждень змайстрував із « Сельді» пристосування з кисневими балонами для дельфінів. Притягли на глибину Ченця і після потужного пробійного пучка електронами запустили його до Розлому. На тому все... і закінчилося. Чернець не повернувся. Тільки єдина сигнальна вішка після нього так і лежить біля входу досі. Інших і не з'являлося.
- Але як же? - квапливо почав я.
- Вони втрьох, - Фаллада, Елен і Мерсьє, - провели на «Рифі» тиждень. Що там відбувалося, відомо лише в загальних рисах. Запаси провізії довелося, звичайно ж, поповнювати. А якщо говорити про рибину, то Чернець на Станції перебував постійно. Хоча, хто міг точно сказати, звідки він узявся в гідраріумі? І коли?
- Ви особисто не намагалися дізнатися цього?
- Навіщо? Лише для того, щоб заважати роботам Елен і влазити не у свою справу?
- Але залишатися абсолютно байдужим до появи дублів на станції та їхньої періодичної «смертності» просто неможливо?
- Хто вам сказав? - Гері криво усміхнувся. - Усьому суддя - досвід. Людина здатна звикнути до чого завгодно.
- Або з ким завгодно... Особливо, якщо це людина.
- Ви так вважаєте? - поцікавився Роллан, не відриваючись від приладів.
- А як же Полозов? І ваша «сердечна допомога» з його порятунку?  - уїдливо кинув я. Дика здогадка ворухнулася в мені. Витримавши невелику паузу, мені довелося знизити голос до гучного шепоту: - Скажіть Роллан, ви закохані в Елен?
Він мовчав, і на скільки можна було судити з того стану, що охоплював зараз усю суть Гері, то влучив я якраз саме у вельми болючу точку, яку мало хто помічав на Станції. Повернувши голову, він підозріло довго роздивлявся мене. У його примружених очах миготіла дивна підозра, що змішувалася в бурхливий коктейль сумнівів і ненависті. У якийсь момент мені навіть здалося, що він спробує накинутися, так він із силою стискав гашетки управління глайдером. Потім різко відвернувся і завозився з приладами. Вдягнув обруч із навушниками і поправивши вусик мікрофона уривчасто став вимовляти:
- «Риф»?! «Риф», як чуєш мене?! Тут борт ГЛ - 018! Прийом?!
- Чую тебе, ГЛ - 018! - зазвучала відповідь у тонфонах зовнішнього зв'язку. - А тепер і спостерігаю на радарі.
- Привіт, Філе, везу тобі подаруночок,  тож змитися одразу не вдасться.
- Що там ще?!
- Тут роботи на цілий день, - не вгамовувався Гері
- Ти змінник - ти і займайся своїми сюрпризами, - парирував Філіп відразу ж.
- Та просто Ковальському заманулося прогулятися до розлому. Влаштуєш йому екскурсію?
- Сидів би краще на базі...
- Тримали всією командою. Ось вирвався, - із сарказмом віджартувався Роллан. - Довелося везти до тебе.
- Ро, ти ж у нас батинавт, ось тобі й привід попрацювати наставником.
- Не все так просто, Філ. Тут ГД-оболонкою і «Каланом» не обійдешся, ти ж сам усе розумієш. Необхідний буде «Кальмар». Ну і «Носоріг» на додачу.
Пауза, що настала, порушувалася гучним диханням на тій стороні ефіру.
- Як він там пройде?! - запротестував Мерсьє. - Він же без шлюзу.
- Усе нормально. Через аварійку пролізе. Я вже й суміш прихопив. А спец, як по «Носорогу», так і по глибинці, тільки ти в нас... Ну і, можливо, Полозов, - Роллан якось дивно підморгнув мені. 
- Гаразд. Подивимося, що там. - В ефірі повисло мовчання. - Тільки не довго. Причалюй до других воріт.
- Прийняв. Кінець зв'язку! - Гері повернувся і спідлоба кинув: - Готуйтеся на вихід. Уже прибули!
Моя метушливість, що почалася, анітрохи його не зачепила. Навіть не дратувала. І я приблизно припускав причину. Усе було до банального просто і пересічно - Роллан бачив у мені всього лише звичайний вантаж, якого мав незабаром позбутися.
Із зовнішнього боку почувся скрип і стукіт причалювання. «Конячку» відчутно тряхнуло.
- Є контакт! - радісно доповів Гері.
- Чудово, зрозумів, - протягнув Філіп. - Повне захоплення! - відрапортував він услід за тим. - Можете вивантажуватися, хлопці.
Біля вихідного люка я опинився першим.