Пара для вовчиці
11. Оксана
Це була одна з найпрекрасніших ночей. Він зробив це. Іван прийняв свого звіра, свого вовка, свою сутність та випустив його на волю.
Батько довго спостерігав за нами, але перед світанком таки благословив нас, дозволив заручини та ми дали обіцянки. Для вовків цього достатньо. Це й є заручини. А далі на нас чекає вінчання, яскравий обряд у церкві перед богом, який подарував нам життя у двох подобах.
– Я кохаю тебе, – прошепотів Іван, коли ми знову прийняли свою людську подобу.
– Я теж тебе, кохаю! – відповіла йому, обіймаючи та цілуючи.
Світанок. Наш перший світанок разом. Ми зустрічали схід сонця, перші промені якого золотили смереки, грали з нашим волоссям, лоскотали обличчя.
Поруч з нами стояли й інші пари, гралися діти, які теж декілька годин тому були вовчатами та бавилися один з одним.
Розпочинався новий день та разом з ним нове життя. Я раділа тому, що знайшла свою справжню пару у великому місті, я знайшла того, з ким готова прожити все життя та подарувати йому дітей.
Ми вовки, й нам знайомі почуття. Ми вірні один одному до кінця свого життя, ми ніколи не зраджуємо тих, кого справді любимо.
Анітка Санніфео
Жовтень 2022 р.
#26 в Містика/Жахи
#457 в Фентезі
#96 в Міське фентезі
Відредаговано: 23.10.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
