1. Оксана

Я стояла на балконі та спостерігала як біля парадної припаркувався кур'єр на електросамокаті, сріблястому з наліпкою морди вовка на передній стулці.

Високий хлопчина в чорній шкіряній куртці щось переглянув у смартфоні та впевнено покрокував до дверей. Схоже, моє замовлення. А цей кур'єр... В ньому було щось неначе знайоме. Я машинально помацала свій кулон, що трохи нагрівся.

Дзвінок у двері, і вже зустрічаю кур'єра.

– Доброго дня, пані Оксано. Ваше замовлення: суші «Каліфорнія», салат «Цезар» та свіжезварене капучино, – він простягнув мені упакований ланч.

– Дякую, – кивнула у відповідь та протягнула хлопцеві чайові.

Він поспішно взяв, посміхнулся і додав:

– В додатку залишилися мої контакти, якщо буде знову потрібна швидка доставка – телефонуйте одразу мені.

Хлопець підморгнув й розвернувшись, швидко побіг сходами.

Невже? Ні, не може бути. Наші завжди обережні. Але яка ж в нього дивна аура! Довге чорне волосся зібрано у високій хвіст, в золотих очах скачуть чортики…

Ні! Він точно непростий чоловік. Та й чи взагалі людина? Хто ж тоді?

Я не могла знайти відповідей.

В Київі я жила декілька місяців. Ще не звикла до його шаленого темпу життя. Але й були свої плюси. Наприклад, служба доставки. Не то, щоб я не вміла готувати. Вміла, звісно. Але це дуже зручно!

Я відкрила коробочку з суші. Капучино привезли у термочашці. Я зробила ковток, смакуючи напій.

Цей кур’єр не виходив з голови. Мені потрібно зустрітися з ним. Лише так я зможу підтвердити свою здогадку або спростувати її.

Я не просто так опинилася в Київі. Я тут з певною задачею. Мені потрібно знайти свою пару. Провидець сказав, що я зустріну його у великому місці. Але не назвав точного місця та час.

Ми – вовки. Стародавній народ перевертнів, що ховається у лісах, має свої традиції та чітко їх дотримується.

Нас називали вовкулаки, нас боялися і водночас зверталися за допомогою. Ми мали розвинену інтуїцію, були сильніше та мудріше за простих людей.

Наш рід дуже давній. Багато випробувань, багато страждань зазнавали наші предки. Нас винуватили у знищенні худоби чи викраданні малих дітей, яких ми також обертали на вовків. Але це легенди, не більше.

Втім, єдина наша сила в тому, що ми можемо обертатися на вовків. Раніше це робили щоночі, й дійсно виходили на полювання. Зараз же цей процес обертання став контрольованим. Вже немає причин такого для частого оберту. Залишалися певні дні, точніше, ночі, коли ми мали підживити свої сили. І одна з них вже наближалась. Ніч напередодні Halloween. Ніч сили. Ніч Темряви. Ніч темних сил, ніч, коли на волю виходять мешканці самого пекла, з якими ми також боролися та від яких охороняли людей. Остання ніч жовтня. І це мій останній шанс укласти заручини. Я маю повернутися в клан якомога скоріше. Я маю стати альфою після батька. Але для того мені потрібно знайти свою пару. І у мене залишився лише тиждень.