Глава 33 страшне відкриття

— Так, тобі вдалося прийти сюди, Шинобу Кенсей, — сказав Кіра.

— О, Девіде, привіт! — радісно вигукнув Стилус.

— Я також радий тебе бачити, Боже Знань. Кіра, я прийшов звести рахунки з тобою — це буде наша остання битва.

— Ну що ж, мені цікаво подивитися на вашу бійку, бо ви — люди, які прямо-таки вигризали свою силу. Втручатися не буду, вважайте, що мене тут немає.

Кіра підійшов до Девіда, вони потиснули одне одному руки, промовивши:

— Переможе найкращий.

Вони стали паралельно на відстані п'ятдесяти метрів один від одного. Бірюзові судини головного героя заповнили все Потойбіччя та навіть вийшли за його межі, з кожним пульсом рухаючись усе далі й далі.

— Девіде, я тебе безумно поважаю, тому під час нашого бою викликати своїх слуг не буду.

— І я тебе поважаю. Злість і ненависть пропали з мого серця, тому давай відірвемося на повну.

Кіра створив у своїх руках косу Тартаноса та напав на Шинобу. Той відбився і відповів атакою у тулуб, грою з часом, після чого пішли леза полум'я. Чума теж не промах — випустив у головного героя леза крові; той від якихось атак ухилився, інші заблокував.

— Чому ти не накрив себе тим полум'ям? Невже ти мене недооцінюєш?

— Ні, просто тоді розум накрили емоції, а зараз моя ставка йде не лише на силу цього вогню, а на мій досвід і тренування.

— Хвалю за такий підхід. Мені подобаються суперники, такі як ти чи Аква, бо ви дивитесь на опонента з насторогою, ви не недооцінюєте його.

Девід використав ментальний удар, щоб збити з пантелику ворога. В цей момент він розділив меч на тисячі уламків, наповнив їх полум'ям, що стирає все, і перетворив тіло Кіри на друшляк. Кіра вже почав використовувати магію Оріона, але тут вона раптово пропала. Чума навіть не зрозумів, що сталося і чому воно не спрацювало.

Як раптом його голова почала падати — сюрикен, розкручений на максимум, відрізав її. Руки теж були від'єднані від тулуба за допомогою уламків. Кіра починає відновлювати тіло, але Кенсей ріже його мечем, і Всевідчутний дає про себе знати. Тоді Девіда вже за ноги схопила пітьма, а з усіх боків летіли списи з кров'ю, проте меч знову розділився на уламки, які розкрутилися навколо нього, завдяки чому вдалося відбити атаку.

Кіра вже хотів атакувати зі спини і майже торкнувся головного героя, але з'явилося те саме полум'я, тому його атака просто зникла. Чорна Чума вже почав злитися, тож на його спині з'явилися ті самі крила, що й у Гварда. Кожен меч на крилах почав світитися — через секунду Девіду довелося ухилятися від усіх стихій на світі, найнебезпечнішою серед яких була сила світла, що мала неймовірну швидкість.

Ледве переживши цей шквал із ранами на правій нозі та плечі, рани героя почали загоюватися на очах.

(Думок головного героя): «Магія зцілення не така проста, але дуже корисна. Я поки дістався сюди, стільки часу втратив, стільки ран отримав... Як виявилося, лікувальні зілля закінчилися, довелося на ходу вчитися. Пощастило, що це була не атака кров'ю, і мана чомусь у цих атаках була не зараженою — скоріше за все, мана богів не до кінця присвоїлася. Це добре, а то мене могла чекати така ж участь, як і моїх друзів».

Кіра з косою мало не розрізав Девіда на дві половини, проте той, вчасно зреагувавши, покрив це місце полум'ям, через що суперник залишився без цієї зброї. Шинобу махнув мечем, після чого пішла величезна хвиля цього вогню — від Кіри нічого не залишилося.

Але з'явився розлом, з якого вийшла Чорна Чума.

— Схоже, битва буде довгою. Як би не так! — вигукнув головний герой.

Девід покрив себе полум'ям, зробив надзвичайний ривок, вставив меч у тріщину і випустив у неї такий снаряд, що вся кров Кіри, яка там була, стерлася так, наче її ніколи не існувало. Кіра був у шоці від таких дій суперника, але його кров ніби закипала від адреналіну та азарту — від цікавості до того, що ж буде далі, на обличчі з'явилася неприродна усмішка.

— Неймовірно, Девіде! Ти перший, хто хоче настільки мене вбити. Давай, покажи мені смак цікавої битви!

Девід стер верхню половину тіла Кіри, але з нижньої почала підніматися кров і тіло почало відновлюватися.

— Друже, скажу так: ти знищив мій запас крові в інвентарі, але після того, як я поглинув стільки богів, у мене мана більше не витрачається. Тобто мені цей резерв був лише баластом, я вже можу створювати кров із мани, ха-ха! Чесно, ти крутий, навіть не даєш мені можливості тебе зачепити.

— Тому що будь-який твій дотик означає для мене кінець.

Головний герой уже збирався атакувати, проте раптово зупинився та розгубився.

Справа в тому, що ті бірюзові судини, які весь час ставали довшими, вперлися. Вони не могли йти далі — дісталися краю всього мультивсесвіту. Через те, що він перебував у Потойбіччі, це допомогло розростанню судин охопити геть усе. І те, що побачив та збагнув Девід через них, кинуло його від цієї інформації в абсолютний ступор.

Він прикрив обличчя рукою. Кіра дивився на свого суперника, не розуміючи, що відбувається. Чума подивився між пальцями Кенсея і побачив погляд, який виражав чистий екзистенційний шок. А Девід почав тривожно та невнятно бурмотіти ледь чутне:

— Т... т... т... те... те... текст.