Глава 30 відчай

Аріель вже була в розпачі, її переповнював гнів, а з очей пішли сльози. Девід у цей час був у повному шоці: у своїй голові він намагався заперечувати реальність та навіть торгуватися із нею.

Через якийсь час з'явилися бірюзові судини, які вже не просто виходили за межі цієї галактики — вони поступово, пульс за пульсом, почали пробиватися крізь цей вимір, доходячи до четвертого. За спиною Кіри з'явився Девід, який атакував і миттєво стер частину ворога; той навіть не зрозумів, як так сталося, що частина його крові просто зникла, наче й не існувало. Чума спробував атакувати у відповідь, але через те, що полум'я покривало тіло головного героя, атака просто пропала при контакті зі світлом. Кіра відскочив від нового суперника, а Девід просто кілька разів замахнувся мечем — і в повітрі з'явилися леза цього вогню, які знову стерли частину Кіри.

— Забагато друзів я втрачаю через тебе, Кіра.

За спиною золотоволосого з'явилася Аріель, що торкнулася Кіри:

— Дякуючи спогадам Акви, я знаю найкращий спосіб боротьби з тобою.

Красуня перетворила воду в клітинах крові ворога на абсолютний розчинник — точнісінько як її брат. Кіра через кілька секунд перетворився на воду.

У своєму інвентарі він думає, як битися з такою силою, як у цих двох. Зрозумівши, як діяти, Чума вийшов з розлому, після чого ринувся битися. Перед собою він створив стіну з крові, з якої вийшли шипи, що вилетіли в усі боки — героїв це не зачепило. Кіра створив під ними вогонь, який здійнявся вгору на три метри — Девіду та Аріель це не нашкодило. Але так і було задумано: ворог схопив Аріель темрявою, якою користувався Тартанос.

Девід із криком:

— Не смій користуватися його силами! — нейтралізував магію.

Проте богиню води за ноги піймали кістляві руки. Проте як Кіра це зробив? По ньому не було видно, щоб він використовував хоч якусь магію. Озирнувшись, Девід побачив між деревами клона Кіри, який і користувався магією. Аріель намагалась розламати ці руки, але не виходило — як раптом її живіт пробиває криваве лезо. Мана ворога заразила душу богині води. Останніми її словами стали:

— Прощавай, Шинобу Кенсей, дякую за все.

І її тіло поглинув Кіра.

— Ще сили... прекрасно.

Девід, побачивши, як його подругу вбили, впав на коліна від безпорадності, не в змозі прийняти те, що всі його друзі загинули і він залишився абсолютно сам.

— У спогадах Тартаноса було мало корисного, але пам'ять Аріель — це справжній діамант, у ній є інформація, як потрапити в потойбіччя. Так, або боги самі відкриють тобі портал, або ти вбиваєш тваринку і стараєшся побачити, як її душа іде у вимір деміургів, та за допомогою мани розширити собі цю путь. А, чорт, ти і досі тут? Нічого страшного, навіть якщо ти й почув мене, то тобі не вдасться мене зупинити. Чіпати тебе не буду — ти все ще покритий цим полум'ям, та й я не вбиваю суперників, які не налаштовані на бій, мої принципи такого не дозволяють. Так, тут поруч мають бути якісь жучки або миші.

Кіра почав ходити по гавані, щоб знайти хоч якусь форму життя. Побачивши мишу, Чума активував свою навичку, завдяки якій він бачить душі, і прибив її кам'яною кулею. Дякуючи цьому, йому вдалося побачити, як душа летить у потойбіччя. Заповнивши цей шлях своєю маною, Кіра створив собі дорогу до богів.

— Девіде, я буду чекати нашої наступної битви.

Після чого Чорна Чума зайшов у портал.