Глава 28 чума проти смерті

Смерть і Чорна Чума стояли один напроти одного. Тартанос тримав руки в кишенях, виглядаючи максимально розслабленим і впевненим. Кіра ж прикривав рот долонею, приховуючи холодну, вичікувальну посмішку.

— Друже, розкажеш, як ти вижив, коли з'явилася чорна діра? — з легким зацікавленням запитав Бог Смерті.

— Все дуже просто: я зайшов у свій інвентар та спокійно спостерігав за цим неймовірним шоу, — спокійно відповів Кіра. — Ну що ж... почнімо?

— Гайда.

У туж мить під ногами Тартаноса спалахнула лава, яка потужним гейзером злетіла вгору. Бог Смерті, навіть не виймаючи рук із кишень, ледве помітним рухом ухилився від пекучого потоку. Але з неба вже летить розряд блискавки, а за спиною миттєво матеріалізувався Кіра для підступного удару.

Проте навіть така комбінована атака не змусила Тартаноса здригнутися. Відвівши випад ворога, Бог Смерті розслабленим, але нищівним ударом ноги ввігнав тіло Кіри в землю. Внаслідок удару утворилася триметрова яма, з якої здійнялася густа хмара пилу, повністю приховавши антагоніста.

Тартанос завис у повітрі, байдуже спостерігаючи за епіцентром вибуху. Раптово із землі вирвалися гігантські кам'яні кігті, намагаючись оточити й проткнути його з усіх боків. Здавалося, Бог Смерті затиснутий у смертельну пастку, але прямо під його ногами матеріалізувалася масивна коса. Вона закружляла у нищівному вихорі, миттєво розрубавши каміння, після чого розрізала й самого Кіру навпіл.

Але Кірі було байдуже. Його тіло почало стрімко відновлюватися, а з калюж крові поруч сформувалася потворна багатоніжка, яка одразу ринулася в атаку. Один точний помах коси — і монстр разом із Кірою знову розпалися на шматки.

Тартанос коротко промовив лише одне слово:

— Помри.

Тіла з крові миттєво вибухнули, засохли на льоту й розсипалися по землі червоним піском.

Бог Смерті спокійно приземлився, дивившись кудись у далечінь. Він чітко розумів: це ще далеко не кінець.

Раптом у повітрі з'явилася яскрава тріщина. Зсередини її схопили й почали розривати криваво-червоні кришталеві руки. З просторового розлому вийшов закривавлений Вентус. Портал розширився ще сильніше, випускаючи спотворену химеру, а за нею показався й сам Кіра.

Девід одразу впізнав потворного монстра, але поява Бога Повітря набагато більше здивувала Тартаноса та Аріель.

— Так значить... ти здатний матеріалізувати образи тих, кого поглинув? — мовив Бог Смерті, оцінюючи нову загрозу.

— Я можу їх не лише матеріалізувати, а й підсилювати, — з оскалом відповів Кіра.

Привид Вентуса створив у руках ті самі гігантські повітряні мечі та оскаженіло накинувся на Тартаноса. Попри те, що Кіра атакував синхронно з ним, Богу Смерті не складно було уникати цих випадів. Потворна химера звалилася згори, замкнувши свою пащу навколо Тартаноса. Здавалося, вона проковтнула його цілком, але вже за секунду потвору розрізало на шматки. Бог Смерті знову завис у повітрі, міцно тримаючи в руках косу.

— Нарешті ти забоав руки з кишень, — усміхнувся Кіра. — Тепер це дійсно схоже на справжню битву. Чесно кажучи, твоя зброя настільки гарна, що кожен ювелір і коваль душу б продав за неї.

— Дякую за комплімент, — спокійно кивнув Тартанос. — Продовжимо нашу дуель.

Кіра разом із Вентусом почали безупинно тиснути на Бога Смерті з усіх боків, але той бездоганно блокував і ухилявся від кожного удару. У якийсь момент із землі вирвалися масивні скелетні руки, які міцно схопили Кіру та його привида за кінцівки. Тартанос одним рухом розрубав Вентуса на дрібні друзки, знову промовив «Помри», а потім звернув свій погляд на Чорну Чуму, який якраз виривався з буквально мертвої хватки.

— Кіра, ти хоч і витрачаєш ману, але тебе можна вбити лише як бога, — зауважив Тартанос. — Проте в мене є відчуття, що якийсь із трьох способів на тебе не подіє.

— Ну то перевір, що подіє, а що ні! — цикнув Кіра.

На Тартаноса полетіли сотні кривавих щупалець. Він навіть не ухилявся і не ставив блок — він буквально вбивав кожну атаку, яку Чорна Чума спрямовував у його бік. Проте один із пострілів не вдалося знищити закляттям смерті, тому Богу довелося захищатися зброєю.

— А ти крутий, Кіро... Придумати атакувати мене струпом, щоб я не міг так легко відбити твоє закляття — це розумно.

— Приємно чути похвалу від самого Бога Смерті, — хмикнув Кіра. — Коли на кону моє життя, я боротимуся до останнього, використовуючи всі доступні методи.

Кіра підняв руку вгору, і з темно-червоної рідини в його долоні сформувався лезоподібний меч. Суперники одночасно зробили ривок назустріч один одному й схрестили зброю. Від потужного зіткнення лез на всі боки посипалися яскраві іскри. Відскочивши назад, Кіра вигукнув:

— Хай почнеться справжня битва!