Глава 21 кров проти води 2

Одразу після цих слів Аква хапає Кіру за горло. Земля під їхніми ногами спалахує магічним сяйвом, і обидва миттєво телепортуються.

Кіра озирнувся довкола й здивовано запитав:

— Куди це ти нас відправив? Ми стоїмо на якихось скелях посеред безкрайнього океану...

— Ми на екваторі, — холодним тоном відповів Аква. — Тут ти не зможеш утекти, а твоя смерть буде швидкою та самотньою.

— Ох, як мило з твого боку!

Кіра ринувся вперед, атакуючи хуком справа. Аква зреагував миттєво й замахнувся для удару з лівого боку. Вони вдарили один одного одночасно — з такою  силою, що в обох відлетіли голови! Проте обидві голови підлетіли в повітря й миттєво стали назад на шиї, ніби нічого й не сталося.

— Непогано, Акво, я бачу, ти не простий, — сказав Кіра, активувавши здатність бачити душі. — Переді мною зараз дивовижна картина: твоя душа бігає по тілу туди-сюди, а саме тіло повністю створене з чистої води.

— Навіть якщо й так, що тобі дасть ця інформація?

З океану вилетіла крижана стріла, яка наскрізь пробила Кіру зі спини. З неї миттєво виросли сотні гострих шипів, перетворивши тіло Чорної Чуми на друшляк. Проте йому це було як горохом об стіну.

— Я прекрасно розумію, що тебе не вбити, поки не закінчиться вся твоя кров, — мовив Аква. — Тому давай піднімемо ставки!

— Згоден!

У ту ж секунду Акву наскрізь розрізає гостре криваве лезо.

— Це ж... не просто кров! — здивувався Аква.

— Правильно. Я перетворив її на струп, аби ти не зміг просто так нейтралізувати мою атаку за допомогою води. Проте, чесно кажучи, мені це не дуже подобається, бо вимагає забагато сил. Тому будь добрий, помри швидше! Мене бісить, що тебе неможливо заразити — що кров, що ману ти відразу виводиш геть, а душу твою не поранити, бо вона бігає зигзагами!

— Ти не дочекаєшся моєї смерті!

Вони знову зійшлися впритул, створивши леза зі своїх сил: Аква в моменті втратив ліву ногу, а Кіра — праву руку. Потім обидва випустили шипи, якими вони проткнули одне одного, після чого відскочили якнайдалі.

Аква підстрибнув, завис у повітрі й приготувався запустити смертельний град. Кіра створив масивний щит зі струпу, а з-під нього випустив важкий кривавий спис, який влучив у власний захист і штовхнув його вперед, збиваючи приціл Акви. Непомітно для Ката Кіра також пустив підводні леза вглиб океану.

Щит Чорної Чуми накрив нищівний крижаний шторм, але той витримав. Тоді Аква підняв руку вгору й випустив велетенський струмінь води у височінь. Вона полетіла в космічний вакуум. Телепортувавшись у чистий космос, голубоволососий Бог почав збирати воду з сусідніх планет та космічних газів, створивши біля Баратрону нову водяну планету-супутник із боку зірки!

Кіру оточила вода, яка засліпила його своїм сяйвом, і через секунду він вже літав у відкритому космосі.

У цей самий час Девід лежав непритомний біля Меча Душ, намагаючись об'єднати свої власні сили із силою зброї. Аріель уважно контролювала цей процес, адже найменша помилка могла коштувати головному герою життя.

Раптом земля під ногами здригнулася від потужного поштовху. Аріель вийшла на вулицю й заніміла: на небі з'явився новий супутник, який за розмірами перевищував їхню планету приблизно втричі!

— Аква, придурок! — вигукнула вона на весь голос. — Ти що, фізику взагалі не вчив?!

Трохи заспокоївшись, дівчина сіла в позу лотоса й через водні потоки перевірила, що відбувається на планеті: всюди вирували землетруси амплітудою щонайменше 8 балів, піднімалися цунамі заввишки понад 200 метрів і вивергалися вулкани.

«Чорт... Що ж це Аква робить? Він не з тих, хто буде займатися подібним від нудьги. Втручатися не буду — я вірю в нього. Зараз головне — утримати гравітаційне поле, аби не настав кінець світу».

У космосі Кіра наче в пекло потрапив. Він буквально відчуває, як під дією радіації його ДНК розривається, а вода в клітинах перетворюється на вільні радикали. Через мить його кров починає зсередини закипати від відсутності тиску, але дуже швидко перетворюється на сухий лід. Аква миттєво атакує й розносить замерзле тіло Чорної Чуми на крихітні шматки.

В інвентарній крові Кіра напружено міркує:

«Моє тіло зруйноване... Треба подумати, як захистити свою кров. Є ідея! Спочатку потрібно кристалізувати кров, аби не було закипання. Але це надто крихко... Отже, потрібно заморозити кров, змішавши її з гліцерином, а потім покрити кожну клітину щільним шаром водню для захисту від радіації. Еврика!»

Серед порожнечі космосу з'явилася сяюча багряна тріщина. З неї висунулися кристалізовані червоні руки, які з силою розсунули розлом — і у відкритий космос знову ступила Чорна Чума!

— Чудесно, Кіро! Я цього й очікував, — посміхнувся Аква. — Я знав, що ти зможеш знайти вихід навіть тут.

— Мені це теж подобається, — усміхнувся Кіра. — Дуже вдячний тобі за те, що змусив мене згадати буквально всі знання, які я збирав віками.

Суперники глянули один одному в очі. Обом стало зрозуміло, що за силою вони перебувають на одному рівні. І обидва одночасно вигукнули:

— У цій битві переможе найрозумніший!

Аква хапає Чорну Чуму й із силою закидає вглиб створеної водяної планети. На Кіру звідусіль летять крижані списи, що обертаються як гігантські свердла. Проте Чумі байдуже. Навіть коли після відбитих списів його зненацька кусає гігантська акула, створена з кришталевого льоду, він легко відбиває й цю атаку.

Аква починає сяяти і тихо каже:

— Давай вже покінчимо з цим.

Після цих слів Кіру знову виштовхнуло у вакуум. Молодший Бог Води прийняв свою нову форму — він занурився в самий центр водяної кулі, яка почала змінювати силует. За лічені секунди замість планети води у відкритому космосі постав велетенський, водяний Серафим!