Глава 11 вийти на сонце

З підземелля вийшов головний герой. В його очах були лише порожнеча та розчарування. Його одразу помітили авантюристи й підійшли ближче:

— Агов, юначе! Ти вийшов із цього підземелля? Невже твоя команда загинула, і ти вирішив урятуватися втечею?

Від цих запитань погляд Шинобу став ще пустішим, а у вухах виразно застукало серце.

— Ні, я був один. І я не рекомендую вам іти до підземелля, адже воно скоро закриється. Боса я переміг.

Авантюристи були в шоці від почутого, але, помітивши, що Девід зовсім не в настрої, не наважилися розпитувати його далі.

Поруч проїжджав мандрівний торговець, який зупинив свій візок біля хлопця:

— Чоловіче, вас підвезти? Я їду до найближчого міста.

— Е-ем... Так, буду вдячний.

— Не бійтеся, платити мені не потрібно.

— Гаразд.

Через дві години приємної розмови зі старим торговцем вони доїхали до містечка під назвою Авансіт. Очі Девіда навіть трохи ожили. Коли візок зупинився, головний герой подякував і попрощався з добрим дідусем, а на місці, де сидів хлопчина, непомітно блиснула платинова монета.

Через годину прогулянки містечком Кенсей знайшов таверну, у якій вирішив провести ніч. Заплативши за кімнату, він замовив курячу грудку з рисом просто в номер.

Як тільки Шинобу зайшов до кімнати, одразу кинув мішок на стіл і стрибнув на ліжко. Він подивився на стелю, тяжко видихнув і мовив:

— Книга статусу.

Витривалість: 180

Спритність: 185

Сила: 183

Реакція: 181

Мобільність: 182

«Круто, характеристики зросли навіть краще, ніж я думав, — подумки відзначив хлопець. — Напевно, це через те, що в більшості битв мені довелося вийти за власні ліміти. Особливо в... кінці. Бр-р, не буду про погане. Якщо я не відпущу минуле, то не зможу рухатися далі. Уже нічого не виправити: ні з тими людьми біля богомолів, ні з командою Люка... Їх уже не повернути.

Треба трохи порадіти, адже весь цей похід у підземелля та прокачка були потрібні лише для одного — Книга Стилуса. Нарешті я можу її відкрити! Для початку перевірю, чи є ще розділи... Хм, ні, немає. Ну й добре, бо проходити крізь усе це знову я не дуже хочу.

Що ж, почну читати після вечері».