Глава 10 свята безодня

Головний герой прокинувся повністю готовим до битви не на життя, а на смерть — як морально, так і фізично. Після запеклого бою з демоном стало очевидно: за воротами чекає загроза куди вищого рівня.

— Так, сили відновилися, мана поповнилася. Можна йти.

Ворота повільно відчинилися. Проте за ними не відчувалося нічого: жодної зловісної аури, лише непроглядна темрява та дивний, важкий запах, наче під час кремації.

— Ця тиша наводить на мене більший жах, ніж усе, що відбувалося під час битви з тисячоніжкою, — тихо прошепотів він, роблячи крок уперед. — Але що це за шум усередині стін? Ніби щось рухається прямо в них...

Стіни почали дрижати. Попереду Шинобу розсипався пісок, разом із яким на кам’яну підлогу випали п’ять людських тіл. На жаль, ці силуети були йому надто знайомі. Хлопець кинувся до них:

— Люк! Курумі! Френк! Дженіс! Волт! Чорт, чорт, чорт... Ці рани... Вони від Лева. Тільки він має такі кігті. Вони не впоралися з ним та загинули...

З обличчя юнака потекли сльози. Вони тихо падали на землю, але в якийсь момент почали випаровуватися просто на льоту. Помітивши це, Девід підвів голову й побачив, що обладунки та зброя його друзів плавляться, а з центру кімнати темно-фіолетовий вогонь який почав моргати. Девід майже одразу збагнув: це була азбука Морзе.

«Заблукалі душі, хай пізнають благо Бога, який скоро прийде. Бог скоро прийде. Бог скоро зламає кайдани...»

Полум'я розгоралося все дужче, поки не заповнило всю кімнату. Але воно не пекло — воно освітило зал показавши її величний вигляд. Приміщення було виконане в химерному стилі, що поєднував класику та готику: сірі колони, арки з гаргульями, а на наріжному камені кожної з них висічені черепи найрізноманітніших створінь.

А по центру цієї зали стояла істота, що своєю формою нагадувала біблійного ангела з вищих чинів – Трона. Проте нічого святого в ній не було. Кільця виявилися не з золота, а з розплавленої, пульсуючої плоті, з якої безперервно витікала й миттєво випаровувалася кров. Замість людських очей на цих кільцях сиділи очі хижаків із найрізноманітніших рас, переважно демонічні. Замість білосніжних янгольських крил у нього були важкі драконячі крила. Але найстрашнішим залишалося центральне око, навколо якого крутилися кільця: його погляд одночасно виражав порожнечу, кровожерливість, лють та навіть фанатичну віру.

Побачивши цей біомеханічний жах, Девід інстинктивно відскочив назад. Його руки затремтіли. І тут сталося те, чого не міг очікувати ніхто: кільця Трона роз’єдналися в одному місці кожне, а трупи раптом почали рухатися. У якийсь момент їхні судини вибухнули, і краплі крові впали на обличчя хлопця — той завмер у невимовному жаху. Потім шкіра й м'язи загиблих почали плавитися. Уся ця маса разом із розплавленим металом піднялася в повітря й змішалася. Це було найогидніше видовище, супроводжуване надзвичайно смердючим, важким, блювотним запахом. Біомаса заповнила порожнечу на кільцях Трона, і на нових ділянках одразу виросли нові очі.

Тіло Кенсея зреагувало швидше за розум: його миттєво вивернуло. Коліна та руки затремтіли, а з очей знову бризнули сльози.

— Мої друзі загинули, а їхні тіла стали частиною монстра... Уявити не можу, скільки людей він уже поглинув! Тепер ясно, чому трупи йдуть під землю. Сука, потрібно заспокоїти тіло, щоб нормально битися! Я не знаю, хто ти — ангел чи демон, але мій обов'язок — знищити тебе. Що ти там знову моргаєш?!

«Ти — душа, що заблукала. Я проведу тебе до Бога...» — знову замиготіло світло.

Девід одним ковтком випив зілля вищого класу, яке йому дала команда.

— Чудово, регенерація на п’ять хвилин.

Крила Трона розправилися, а фіолетове полум’я розлетілося вбік, сигналізуючи про початок битви.

«Потрібно оцінити ситуацію, — гарячково міркував Девід. — Його найбільше кільце має радіус приблизно 18 метрів, і кожне з них укрите очима. Тобто сліпих зон у нього немає. Чорт, у Біблії не розказували про слабкості ангелів... Але я думаю, що слабке місце — це центральне око. Очевидно, легко не буде. Що ж, хто не ризикує, той не п'є шампанського!»

Хлопець застрибнув на кільце, накривши свої ноги льодом. Але Трон різко зрушив із місця. Девід мало не впав, та йому вдалося зачепитися ногою. Втім, нижнє коло миттєво ампутувало кінцівку, і герой звалився додолу. Завдяки зіллю нога швидко відросла.

— Ха, не дарма це зілля вищого ґатунку! Так, зрозуміло: потрібно зупинити обертання його кілець і загасити вогонь. А також бажано повирізати очі. Думаю, сюрикен у цій справі — ідеальний інструмент.

Крило Трона змінило форму, перетворившись на гнучкий хвіст із гострим наконечником, і стрімко рвонуло в бік героя. Девід зреагував, але було запізно: хоч удар і не зачепив життєво важливих органів, йому відірвало праву руку вище плеча.

— Шкода, що зілля не має знеболювального ефекту. Регенерація регенерацією, але відчувати цей нестерпний біль задоволення має мало...

Девід випустив сюрикен. Той розкрутився й на повній швидкості полетів виколювати очі Трону. Одночасно з цим хлопець матеріалізував крижану глибу над монстром, яка вже летіла прямо на «ангела».

— Спрацювало! Вогонь погас. Це забрало в мене 600 одиниць мани, проте воно того варте. А тепер...

Сюрикен залетів між першими кільцями, заклинивши їх, а інші два Девід заблокував за допомогою магії води. Він уже замахнувся на око, але воно розплющилося й подивилося прямо на нього. Через секунду живіт, ліву руку біля ліктя та праву ногу проткнули хвости. Від потужного удару герой відлетів на 150 метрів і пробив тілом діру в кам'яній стіні.

Проте вже за п’ять секунд у тумані пилу почало виднітися пульсуюче бірюзове світло.

— Течія Концентрації! Я знищу тебе, тварюко!

Він рвонув блискавкою до Трона, попутно випустивши гігантську кулю води, яка накрила монстра. Хвости вмить прикувало льодом. Покритий памороззю сюрикен різав очі на кільцях, а разом із ним ворога атакували гострі крижані кристали.

«Залишилося 15 секунд! Головна загроза — ці хвости, потрібно їх зламати».