Глава 7 підготовка

Пройшло два тижні з того моменту, як я прийняв це завдання.

Рішення не було імпульсивним — лише тверезий розрахунок. Досвід із попереднім підземеллям чітко показав: це найефективніший спосіб прокачування із можливих. Нове підземелля набагато небезпечніше. Цілих 25 поверхів, та ще й ранг вище, ніж усе, з чим я мав справу до цього. Шанси померти там зростають у рази, але й підсумковий результат того вартий. За моїми розрахунками, подолавши останній поверх, я гарантовано вийду на ті показники й числа, до яких так прагну.

Усі ці два тижні я присвятив тотальному підготовчому процесу.

Перше — провізія та побут. Завдяки моєму бездонному мішку з'явилася прекрасна можливість не просто взяти сухпайок, а розгорнути цілий «холодильник», набитий якісною їжею. На місцевому ринку я закупив спеції, міцний посуд, містку каструлю й закинув у мішок хороший запас сухих дров. Можливо, хтось назве це надмірністю, але я вважаю інакше: можливість зберегти хоч трохи людського комфорту й гарячої їжі в такому місці — це запорука ментальної стійкості.

Проте побут — це лише базис. Основний час і ресурси пішли на тренування двох конкретних навичок: досконале управління сюрикеном та контроль стихії води.

Сюрикен для мене став справжнім символом енергоефективності. Ця металева зірочка кружляла навколо мене цілий день без упину, а я витратив на це заледве дві одиниці мани. З ним можна експериментувати як завгодно — передавати на метал будь-яку магічну стихію, яку я захочу. Але мій улюблений режим — це розгін до граничних обертів. Коли сюрикен насичується магією води й розганяється до максимуму, він починає різати щільну матерію за принципом водоріза.

Саму ж магію води я опановував через жорстку практику. Я занурювався на саме дно річки, сідав у лотос і, поки вистачало кисню в легенях, медитував. Моїм завданням було відчути природний потік мани, поки вода навколо не почала підкорятися. Уже на поверхні я закріплював результат, намагаючись сформувати у повітрі стабільну водяну кулю. На початку це здавалося пекельно важким завданням.

Але саме медитація виявилася головним проривом.

Я довго міркував, як можна використати ту інформацію про взаємозв'язок енергії та матерії. Так почалися мої дослідження. Днями безперервно я утримував біля себе безформну купку мани, годинами аналізуючи її внутрішній енергетичний потік і векторні зв'язки. Під час глибокої медитації я шукав той самий «гачок», який дозволив би зачепитися за магічний зв'язок у довкіллі.

Після 'н'-ної кількості невдалих спроб мені це вдалося.

Коли зачіпка спрацювала, навколишня мана ніби сама потекла до мене. У цьому режимі використання заклинань перестало витрачати мій власний внутрішній резерв — енергія бралася напряму з навколишнього середовища.

Звісно, у цього стану є межі. У повному спокої, як під час медитації, я можу утримувати цей режим близько 5 хвилин. В активному русі або бою — не більше 30 секунд. Але навіть ці пів хвилини абсолютного ресурсу — це колосальний козир, який точно допоможе мені в битвах.

Через два дні я вирушаю. І цей час, що залишився, я використаю на всі сто.