Глава 115. Відмова, яку він не прийняв

Минуло кілька тижнів від початку навчання.

Аріна швидко звикла до університетського життя.

Лекції.

Практичні заняття.

Бібліотека.

Нові друзі.

Вона була однією з найкращих студенток курсу.

Викладачі вже встигли помітити її наполегливість і відповідальність.

Єдине, що затьмарювало її студентські будні, — це Максим.

Він ніби навмисно шукав будь-яку можливість опинитися поруч.

Одного дня чекав біля аудиторії.

Іншого — біля бібліотеки.

Потім пропонував провести додому.

Аріна щоразу відповідала однаково.

— Дякую, але мені це не потрібно.

Максим не чув слова «ні».

Точніше, не хотів чути.

Для нього це було викликом.

Одного дня він наздогнав Аріну у дворі університету.

— Чому ти навіть не даєш мені шансу?

Аріна спокійно подивилася на нього.

— Тому що ти його вже мав.

— Коли?

— У день народження Микити.

Ти сам показав, ким є.

Максим здивувався.

— Через кілька жартів?

— Ні.

Через твоє ставлення до людей.

Він невдоволено посміхнувся.

— Люди змінюються.

— Так.

Але спочатку вони повинні захотіти змінитися.

Максим зробив ще крок ближче.

— Я готовий.

Аріна похитала головою.

— Ні.

Ти готовий довести, що можеш мене завоювати.

А це зовсім різні речі.

Ці слова боляче вдарили по його самолюбству.

— Ти думаєш, що знаєш мене?

— Ні.

І саме тому не хочу починати стосунки.

Бо поки що я бачу лише людину, яка не поважає моїх рішень.

Максим мовчав.

— Я вже кілька разів сказала тобі «ні».

І якщо ти продовжуєш мене переслідувати, це не романтика.

Це неповага до моїх кордонів.

Після цих слів Аріна розвернулася й пішла.

Уперше Максим не пішов за нею.

Він залишився стояти посеред університетського двору.

Слова Аріни постійно звучали в його голові.

«Це не романтика. Це неповага.»

Увечері він зустрівся з друзями.

Один із них засміявся.

— Ну що? Уже закохав у себе доньку Савицького?

Максим уперше не відповів.

— Що сталося?

Не виходить?

Він мовчки дивився у вікно.

— Вона зовсім інша.

— Усі так кажуть.

— Ні.

Вона не боїться сказати правду.

І не намагається мені сподобатися.

Друзі переглянулися.

Вони ще не розуміли, що відбувається.

А Максим уперше за довгий час почав ставити запитання самому собі.

Чому кожна її відмова болить більше, ніж будь-яка поразка?

Чому його так зачіпають її слова?

І чому він усе частіше думає не про те, як виграти парі, а про те, що вона мала рацію?

Він ще не знав відповіді.

Але саме цього вечора вперше засумнівався не в Аріні.

А в самому собі.

І, можливо, саме з цього моменту почалися його справжні зміни.